Кожна дитина бажає для своєї матері лише кращого життя. І Т. Шевченко, як вірний син України, мріє, щоб Батьківщина стала вільною, незалежною, щоб ніхто не зміг ніколи поставити її на коліна, щоб котив свої води величний Дніпро, щоб по всьому світу гула слава українських козаків.

Чужа земля. Безлюдний берег Аральського моря. Куди не кинь оком - піски, піски, піски. На березі - самотня постать. Похилена голова, опущені плечі говорять про те, що людина охоплена відчаєм, тугою. Хто це? Тарас Шевченко, відірваний від рідної України. До болю в серці марив він вишневими садками, співучою рідною мовою, широким розливом могутнього Дніпра.

Якою б не була людина, навряд чи її не цікавить доля рідної країни. В Україні, мабуть, немає людини, яка б жодного разу не замислилась над проблемами нашої держави. Така наша історична доля - входити до складу інших країн, жити без самостійності.

Учнівський твір за трагедією Йогана Гете «Фауст» і поемою Тараса Шевченка «Катерина».Тема кохання і зради - одна з провідних у світовій літературі. Нерідко шлях до щастя був политий сльозами туге та розпачу, бо заради кохання жертвували навіть найціннішим - життям.Багато літераторів XVIII століття зверталося до те збезчещеної і покинутої дівчини.

Не можна сказати, що народ у художньому світі Шевченка означає якусь безлику масу, тому що "і природа, і історія, і культура - мистецтво, наука, релігія - усе має значіння і цінність лише виключно в залежності від цього загального і універсального вихідного пункту - від людини, її переживань, бажань, потреб, стремлінь”.

Послання Т. Шевченка «I мертвим, i живим…» за своiм iдейним спрямуванням має гостро викривальний, сатиричний змiст. Серед раннiх поезiй Шевченка ще не було такоi, де б, як у посланнi, викривались усi злочини украiнських панiв перед народом. А злочини цi були страшнi, i поет пророкує справедливу кару за них. I все ж вiн, звертаючись до сумлiння панiв, сподiвається, що якась частина iх

Чим уважнiше вчитуєшся у Шевченкову поезiю «Менi однаково, чи буду…», тим виразнiше вимальовується перед нами постать поета як нацiонального пророка. Участь у Кирило-Мефодiiвському братствi дозволила йому простежити пожвавлення нацiонального руху в Украiнi. Поет розумiв, що це тiльки початок поступового накопичення визвольноi енергii народу.

Для Т. Шевченка нещаслива доля жiнки-крiпачки була не лише суспiльною, а й особистою трагедiєю. Його матiр ще «молодую у могилу нужда та праця положила», рiднi сестри поневiрялися на панщинi. «Нещасний в особистому життi, Шевченко найвищу i найчистiшу красу свiту бачив у жiнцi, в матерi», Ї стверджував Максим Рильський.

Ми кажемо: «Ліричний герой поезії…» А я не можу відокремити ліричного героя від особистості поета, бо це його думки та його переживання, що в якийсь момент стають моїми, бо торкаються душі й серця, спонукають шукати відповіді на хвилюючі й болючі питання. З рядків щоденника Шевченка, який називається «Журнал», я довідався, що таке солдатська муштра, що таке приниження людської гідності, що таке знущання над самою суттю людини.

Твори Т. Шевченка - це ніби літопис історії нашого народу, бо дуже багато його віршів та поем присвячено історичній тематиці. Є у нього і зображення боротьби українського народу на турецькій та татарській землях за волю своїх співвітчизників - тема визвольних козацьких морських походів.

Рано втративши матір, яку «ще молодою у могилу нужда та праця положили», Т. Г. Шевченко все життя тяжко відчував своє сирітство. Йому все життя бракувало материнського піклування, материнської ніжності. Можливо, саме тому поет з особливою повагою звик ставитися до материнства. І це відбилося у його творчості. Гортаючи сторінки «Кобзаря», ми постійно зустрічаємо образи матерів.

Якось мені довелося прочитати одну статтю в газеті, у якій ішлося про те, що упродовж кількох століть (особливо після ліквідації козаччини) образ, чи вірніше культ матері, був піднесений на таку висоту і став таким всеосяжним, що жіноче виховання взяло гору в сім’ї (стало фемінізованим) до такої міри, що це позначилося й на вихованні хлопчиків.

Великий украiнський письменник, людина з незвичайною, тяжкою долею, з свiтовою славою поета-правдолюбця Ї це Тарас Шевченко. Його думки зрозумiлi усiм пригнобленим, усiм тим, хто хоче вiльного, радiсного i щасливого життя. Чому ж поезiя Шевченка має не тiльки нацiональне, але i свiтове значення?

Тарас Шевченко - геній української літератури. Його твори різноманітні та художньо довершені, їх тематика охоплює усі сторони життя нашого народу. У своїх віршах, баладах, поемах Великий Кобзар оповідає про історію козацтва, розмірковує над сенсом буття людини, над долею Батьківщини, зображує романтичні чарівні події та реальні історичні, розповідає про долю простих людей та долі цілих держав.

Український народ у поемі Тараса Шевченка «Гайдамаки» показаний у момент його величного гніву. На початку поеми герої поеми важко працюють, вони по-християнські мирні та терплячі. Але у відповідь на свою працьовитість та інші високі моральні якості українці дістають тільки знущання від багатих шляхтичем та інших поневолювачів.