Відображення в поемі «Гайдамаки» трагічних подій 1768 року
Криваве народне повстання 1768 року, що звалося Коліївщиною, зріло ще з тих часів, коли цариця Катерина II завершила поневолення України і знищила Запорозьку Січ. Поки трималась козаччина на Лівобережжі, в Гетьманщині та на Запорожжі, то й на Правобережжі українці протистояли Польщі. Але зі скасуванням Січі польські магнати утвердили свої права на українські землі і почали заводити на них панщину. Та люди добре пам’ятали про недавню ще козаччину і не хотіли миритися зі сваволею поляків. Почали збиратися ватаги вільного люду, запалали панські маєтки. Ще 1734 року, коли помер польський король і пани сварилися між собою і не могли вирішити, кому бути новим королем, на Київщині, Брацлавщині і Поділлі розгорілося вогнище народного повстання. Тоді полякам ледве вдалося придушити народний гнів, та й то за допомогою російських військ. 1750 року піднялося нове повстання, а народних месників поляки стали називати гайдамаками. Для українців це слово не було лайливим, від нього віяло волею, широчінню, молодецтвом і завзяттям. 1768 року розгорілося нове повстання, на чолі якого стояли Максим Залізняк та Іван Гонта. Максим Залізняк був уже літнім досвідченим запорозьким козаком. Він зібрав гайдамаків і обступив Умань. На той час Іван Гонта був сотником придворних козаків у польського магната Салезія Потоцького, але не став битися з гайдамаками, а разом із козаками перейшов до Залізняка. Об’єднавшись, вони захопили місто, винищили багато панів. Ця трагічна подія увійшла в історію під назвою «Уманська різня». Про це повстання гайдамаків та про страшну Уманську різню Тарас Шевченко написав поему «Гайдамаки». Ще в дитинстві Щевченко з великим хвилюванням слухав розповіді діда Івана про гайдамаччину, а пізніше, мандруючи «без свити, без хліба, по тій Україні, де Залізняк, Гонта з свяченим гуляв», наслухався «од старих людей» про учасників повстання, бачив зруйновані льохи в урочищі Гупалівщини, цвинтар біля Мотриного монастиря, де були поховані козаки. Поема «Гайдамаки» - це гіркий докір гайдамацьким нащадкам, що «байдуже» «панам жито сіють». Твір крок за кроком розкриває перед читачем причини виникнення повстання, дає характеристику розбійництва, сваволі польської шляхти на українських землях; показує найважливіші етапи гайдамацької боротьби, що почалася освяченням ножів під Чигирином і закінчилася кривавою розправою над шляхтою в Умані. Прагнення до помсти над ненависним панством збирало в табір повстанців різних людей.
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
