Віднайдіть «свого Кобзаря»
А ми - читачі, учні, розвісивши вуха, слухали все, що нам наговорять, створюючи у себе в душі надзвичайно далекий і пафосно незрозумілий образ народного месника. Але - досить! У нас є душа, серце і «Кобзар». Щоб зрозуміти Шевченка, більше нічого й не потрібно. Розгадка так близько… В живих «думах» поета, що стоять тепер перед нами «на папері сумними рядами». Не лякайтесь, якщо побачите іншого Шевченка, ніж уявляли, навпаки, це й буде істинно ваш правдивий Кобзар. За численними стереотипами, нав’язливими думками, патріотичним галасом, я прагну перш за все побачити людину, Тараса, таким, яким відчував себе він сам, з усіма переживаннями й сумнівами. Одною з найяскравіших у цьому плані є поезія «Минають дні, минають ночі», написана поетом у зрілому віці, де він переосмислює своє життя. Боляче усвідомлювати, що ще молодий чоловік, попереду в якого ще багато і радості, і печалі, втрачає смак до життя, знаходиться ніби в певній прострації: «чи я живу, чи доживаю, чи так по світу волочусь, бо вже не плачу й не сміюсь». Ось вона доля легенди - приреченість на муки й страждання протягом усього життя. Краще за все уявляється мені ця поезія композицією на кобзі: мінорні, заспівні йоти на початку - «гаснуть очі», «серце спить», протяжність, що вводить нас у певний транс, а потім’ - раптовий удар по струнам - «доле, дети?» риторичний удар з повтором найвищої емоції. Далі йдуть антагоністичні мотиви, перебори струн, бурхлива мелодія, що не може залишити байдужим, бо підносить до рівня підсвідомого, невловимого. Шевченко - вічний шукач, лірик, тягнеться до безкомпромісного ідеалу, не боячись ставити ультиматум долі. Найстрашніше для поета-борця - байдужість, жалюгідне існування, життєва марнотратність. Усім єством він противиться таким рисам, і насправді живе іншим життям, не жалкуючи сил, не втрачаючи духу. Страшно впасти у кайдани Умирать в неволі, А ще гірше - спати, спати І спати на волі, І заснути навік-віки, І сліду-не кинуть Ніякого, однаково, Чи жив, чи загинув! Це особистий подвиг митця, і ось я вже відчуваю симпатію, близькість до поета та його думок. Я відкриваю свого Шевченка, скидаючи з нього завісу чужих поглядів, і так до нескінченності, бо творчість українського Кобзаря насправді багатогранна й геніальна в плані того, що кожен може віднайти в ній себе. Вдалих пошуків!
| |
Матеріали схожої тематики:
|