Улітку 1844 року Шевченко написав один із найвидатніших своїх творів, нищівну сатиру на деспотичний режим Миколи І - поему «Сон» («У всякого своя доля»). Це одна з найбільших вершин політичної поезії Шевченка. Пафос викриття самодержавно-кріпосницького ладу виявився у цьому творі з небаченою до того глибиною й силою.

У своїй творчості Тарас Шевченко раз по раз звертався до історичного минулого свого народу, шукав там відповіді на гострі проблеми сучасності. Особливе захоплення в митця викликала доба козаччини своєю героїкою, волелюбними настроями.

Кожна епоха творила свій образ Т. Г. Шевченка. І хотіла його словами говорити від імені народу про себе. Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, нами світосприймання, наше минуле, нашу надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух, пам’ять.

Поема «Гайдамаки» Т. Шевченка - це епопея героїчних подвигів українського народу. Тужить автор, що «од козацтва, од гетьманства високі могили - більше нічого не осталось», що плаче Україна кривавими сльозами. І згадує поет про народних ватажків, мужніх гайдамаків, які, палаючи невгасимою ненавистю до ворогів, жорстоко розправлялися зі зрадниками Батьківщини.

Поему «Кавказ» Тарас Шевченко написав під враженням від загибелі свого приятеля, полтавського поміщика Якова де Бальмена, на кавказькій війні. Поет відреагував дуже емоційно: в нього не було сумнівів, що ця війна загарбницька, несправедлива.

Чим славні Придніпровські гори? Піднялися вони з первісного моря, коли Землі ше й людей не було. Прилинувши з півночі, зустрів їх молодий Дніпро. Підточив ці гори мільйони років, але поки не посивів, та так і не здолав. Прийшовши на Канівські гори вклонитися Кобзареві, піднімаєшся сходами й вбираєш поглядом наддніпрянський простір.

Живописна спадщина великого сина України Тараса Григоровича Шевченка вражає своєю майстерністю. Серед творів видатного художника безліч ілюстрацій до його поетичних творів, пейзажів, портретів. Робота в археографічній комісії дозволила Тарасу Григоровичу відвідати різні куточки України і донести до нас живописні спогади про красу рідного краю.

У поемі Шевченка «Гайдамаки» подано картину гайдамацького повстання 1768 року в Правобережній Україні. У поеми простежуються дві сюжетні лінії. Перша сюжетна лінія - це історія повстання Коліївщини, вона зображує зародження, підготовку, початок та хід повстання, криваву розправу з католиками в Умані.

Тарас Шевченко в своїх творах зображує передусім жінок-страдниць, жертв сваволі панів, нещасливої долі або кохання. Всі вони мають різні життєві шляхи, але всі намагаються боротися за своє життя та щастя. Не всім це вдається, тому що жінки в тогочасному суспільстві беззахисні, безправні і часто їхня доля закінчується трагічно.

Познайомтесь із Гамалією. Це кремезний чолов’яга, тому що він ватажок. Але не піратів Карібських островів, а запорозьких козаків. Не схожий він ні на Термінатора, ні на Рембо, ні на чудернацьких героїв Джекі Чана.

Дославного історичного минулого України Тарас Шевченко у творчості звертався не раз. Документів про гайдамацький рух не було. Тому поему "Гайдамаки” поет написав на основі Народних переказів та розповідей живих свідків тих подій. Багато він чув від свого діда Івана, учасника Коліївщини. У передмові до поеми Шевченко писав: "Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую ісюрично, як чув од старих людей”.

Разом з такими творами, як „Причинна” і „Тополя”, з’являється цілком реальна щодо способу трактування теми „Катерина”; поруч яскравих колоритних малюнків історичних, як „Тарасова ніч”, „Іван Підкова” з сумовитим їх жалем за славним минулим України - стоять такі перейняті високою свідомістю, принципові, скажу так, твори, як „На вічну пам’ять Котляревському”, „До Основ’яненка”, „Перебендя”.

Ув’язнений за ґратами каземату, Шевченко не схилив покірно голови перед жандармами і катом-царем. Поет не каявся на допитах, не виявляв ні краплі каяття і в віршах, написаних в ув’язненні. Цикл віршів «В казематі» складається із 13 поезій. Сюди увійшли такі шедеври лірики, як «Садок вишневий коло хати», «Мені однаково», «Ой три шляхи широкії», «Ой одна я, одна», «Не спалося, а ніч, як море». Основним мотивом цього циклу віршів є заклик бути вірним народові, Україні, своїй Вітчизні.

Протягом століть турецько-татарські орди здійснювали грабіжницькі набіги на Україну, перетворювали полонених на рабів. Для визволення своїх співвітчизників українське козацтво відважувалось на сміливі морські походи. Один з таких походів і зображено в поемі «Гамалія». Козаки-невільники в турецькому полоні в пісні виливають свою тугу за рідною землею.

Поема «Сон» («У всякого своя доля») написана Шевченком у 1844 роцi в Петербурзi. Поет привiз з Украiни живi враження дикоi сваволi помiщикiв, злиденного життя i нестерпних страждань крiпакiв. Свiй гнiв вилив вiн у поемi, яка є гострою сатирою на царську Росiю часiв Миколи I, на всю систему крiпосницького ладу. Пролiтаючи у снi над рiзними мiсцевостями, Шевченко змальовує картину за картиною.