Образ народного спiвця в поезii Тараса Шевченка
Своєю славетною збiркою «Кобзар» вiн започаткував нову епоху не тiльки в iсторii украiнськоi лiтератури, а й у духовностi. Думки Шевченка-поета, борця-революцiонера завжди зверненi до майбутнього, вони надихають новi поколiння. Ця людина завжди служила правдi i боролася за щасливе майбутнє свого народу. I зброєю у цiй боротьбi поет зробив слово: Возвеличу Малих отих рабiв нiмих! Я на сторожi коло iх Поставлю слово. I дiйсно, на той час процес становлення новоi украiнськоi лiтератури вiдбувався одночасно iз процесом розвитку науки i культури. А твори Т. Шевченка є зразками глибокоi народностi, критичного реалiзму. У лiтературi з’являються новi героi: селяни-протестанти Ї бунтарi, повстанцi, борцi проти феодального гнiту. Лiтература збагатилася новими жанрами: лiро-епiчна поема, полiтична поезiя, оповiдання i повiсть… Вiн був основоположником критичного реалiзму i в украiнському образотворчому мистецтвi. Його чудовi картини, рисунки, гравюри вчили iнших правдиво i багатогранно вiдбивати сучасну дiйснiсть. Цiннiсть художнiх творiв полягає в гострому викривальному змiстi, чiткий соцiальнiй спрямованостi. I в своiх безсмертних поезiях, i в живописних полотнах Шевченко пропагував свiтлi iдеали свободи, рiвностi; закликав народ до боротьби проти усiх гнобителiв простому люду конкретний шлях цiєi боротьби, цим самим впливаючи на розвиток i лiтератури, i мистецтва, i духовноi культури. В Украiнi «родилась, гарцювала козацька воля». I про неi добрим людям . Кобзарi спiвають, Все спiвають, як дiялось, Слiпi небораки, Бо дотепнi… Це уривок iз поезii Шевченка «Думи моi, думи моi…». Цi слова Ї правдивий пролог до першоi збiрки Шевченка i до всiєi його творчостi. Назва ii дала лiтературне наймення поетовi, з яким вiн назавжди увiйшов у свiдомiсть нашого народу. Образ народного спiвця ми зустрiчаємо в багатьох поемах Шевченка: «Перебендя», «Гайдамаки», «Катерина» та iнших. У поемi «Перебендя» перед нами Ї постать кобзаря, наскрiзь реальна, живцем вихоплена з дiйсного украiнського життя. Вiн Ї бiдний сiромаха, що ночує «попiдтинню, сирота, що не має хати. Живе тiльки пiснею, нiчим не журиться. Спiває скрiзь, де тiльки збираються люди. У пiснях його i радiсть, i смуток, вони на кожний випадок життя. У степу на могилi спiває кобзар, i слухач його Ї тiльки вiтер у полi. Бо спiває вiн для себе у хвилини високого Божого натхнення. Це великий митець, який чує все: i що вiтер говорить, i про що спiває море. Вiн самотнiй, не завжди зрозумiлий людям. Логiчним продовженням цього образу є образ кобзаря Волоха в поемi «Гайдамаки». Це пiсенна душа гайдамакiв. Своiми пiснями вiн веде iх у бiй. Сю нiч погуляєм, Ляхiв погойдаєм, Та так погуляєм, Що аж пекло засмiється, Земля затрясеться, Небо запалає… Участь кобзарiв у повстаннi Ї iсторичний факт. Вони проходили кривавими шляхами разом з повсталим народом. Кобзар Волох Ї це художнє втiлення козацькоi вольницi, героiзму i завзяття, козацького смiху, дотепу й жарту. Зовсiм iнша роль образу кобзаря в поемi «Катерина». Вiн з’являється в останнiй частинi поеми. Цим образом письменник продовжує бiографiю Iвася. Хлопчик стає поводирем кобзаря. Мабуть, кобзар зумiє iсторiю Iвася розповiсти людям. Вона стане однiєю з його пiсень, i доля сироти, його нещасноi матерi Катерини схвилює не одне серце. Тарас Шевченко пiднiс образ кобзаря до символу. Вiн виразник нацiонального болю Украiни, захисник знедолених i глашатай волi та незалежностi рiдного краю.
| |
Матеріали схожої тематики:
|