Зображення буржуазного середовища в «Царівні» порівняно з «Людиною» значно виразніше, персонажі змальовані різнобічніше, їхні вчинки краще вмотивовані. Хоча письменниця змальовує буржуазну інтелігенцію в суспільно-моральному та сімейно-побутовому аспектах, вона ніде не зловживає живописанням побуту.

Від первісного задуму повісті (1888) до остаточного її завершення (1895) пройшло сім років, сповнених ідейних і творчих шукань. О. Кобилянська активно включається в культурно-громадське життя краю, зміцнюються її стосунки з М. Павликом, його сестрою, відомою громадською діячкою Анною Павлик, Є. Ярошинською, О. Маковеєм та іншими прогресивними діячами української культури.

Проблема громадянського обов’язку людини перед народом розкривається і в новелі «Хрест» (1905). Своїм змістом цей твір О. Кобилянської дещо подібний до оповідання Гі де Мопассана «У своїй сім’ї» та до сатиричної п єси М. Метерлінка «Чудо святого Антонія». Але українська письменниця будує твір по-своєму, а його ідейна настанова цілком оригінальна.

Відрадним явищем у житті О. Кобилянської перших повоєнних років було вшанування мистецькою громадськістю Чернівців 35-ліття її літературної діяльності (1922). Відзначали цей ювілей і в Галичині. Чернівецькі видання «Промінь» і «Каменярі» присвятили ювілярці спеціальні випуски, накладом журналу «Промінь» вийшла збірка її творів «Сниться», до якої увійшли антивоєнні новели і нариси.