Найбільш відомим художнім твором Івана Франка на історичну тему є повість «Захар Беркут». Написана вона була 1822 року, але й сьогодні, на початку третього тисячоліття, цікавить і бентежить читача. У повісті змальовано наших далеких предків - українських верховинців із Тухольської долини, які зуміли героїчно оборонити рідний край від жорстоких татаро-монголів.

Іван Франко створив чудовий образ Максима Беркута, гарячого патріота, безмежно відданого народові. З Максимом ми знайомимося вже на перших сторінках повісті. Він виявив себе як безстрашний рицар і вольовий начальник.

Збірка «Зів’яле листя», мабуть, найліричніша у поезії І. Франка. Це щоденник особистих почуттів героя, наділеного живою душею, освіченою, розумною, та разом із тим неможливо не помітити міцної народнопоетичної основи віршів.

Іван Франко - великий український письменник. Ідея спільності, гідного людини життя народу були для нього настільки близькими, що знайшли відгук у його художніх творах. Із найбільшою силою прозвучала вона в історичній повісті «Захар Беркут». В образі головного героя уособлюється ідея Франкового твору. У ньому втілені міць, сила, мудрість народу.

Учнівський твір За повістю І. Франка «Захар Беркут». Перу Івана Яковича Франка належить величезна кількість праць найрізноманітнішого спрямування. Виявив він себе і як талановитий повістяр. Доказом тому є його повість «Захар Беркут». Написана вона була 1822 року, але й сьогодні, на початку третього тисячоліття, цікавить і бентежить читача.

На Зламі XVI-XVII ст. найоригінальніщим письменником був Іван Вишенський. За припущенням І. Франка, у житті І. Вишенського повинна була трапитись якась подія, яка так вплинула на нього, що він став ченцем. Іван Вишенський викриває несправедливість, брехливість, лицемірство, ненависть до простого люду, розбещеність не лише польського, а й українського панства, особливо ж вищого духовенства.

Процес створення художнього тексту - це досить трипала робота письменницької уяви, фантазії, думки. Наче з ранкового туману, з’являються обриси конструкції, деталі дивовижної споруди, назва якій - літературний твір. Втомлений, але прояснений і схвильований творець підходить, як господар, до різьблених дверей і відчиняє їх - він запрошує зайти до цієї оселі, де буде всім приємно та радісно гостювати і вести мудрі бесіди.

У 1882 р. редакція львівського журналу. «Зоря» оголосила конкурс на кращий історичний твір. І. Франко, який на той час перебував під впливом історичних романів Вальтера Скота, також узяв участь у цьому конкурсі. Так з’явилася героїко-романтична історична повість «Захар Беркут». Збереглося мало документів, які свідчили б про життя й побут давніх українців, тому автор спирався переважно на народні перекази та легенди.

Поема "Мойсей” написана великим Каменярем майже сто рокiв тому. Та сьогоднi, коли Україна стала на шлях незалежностi i вже десять рокiв ним крокує, цей твiр має гостру актуальнiсть як нiколи. Країна налiчує величезну кiлькiсть рiзних партiй та об’єднань, якi висувають своїх лiдерiв з їх програмами "за щасливе майбутнє нацiї”.

Творча спадщина Івана Франкає цінним надбанням у всій українській літературі, вона посідає значне місце в історії України. Багато проблем піднімав Каменяр під час написання своїх творів. Але головне в творчості Франка це те, що все йде від народу, від рідної землі. Серед узгір’їв у долині, упродовж берега маленької річки розкинулося невеличке село письменника - Нагуєвичі.

Іван Якович Фpанко… Hе зажди я спpиймала його належно. Пpочитавши не одну його збіpочку, я стала поpівнювати його з Фаустом. Тільки Фpанкові на початку життєвого шляху відкpилося те, що геpой Гете пізнає напpикінці життя, але хіба уникнув дух нашого поета тих особистих мук і тpагедій, pозчаpувань і скоpбот, чеpез які пpоходить Фауст?

Кiнець XIX столiття позначився в iсторiї українського народу масовим зубожiнням i розоренням селянських мас, коли тисячi селян-бiднякiв, залишились без землi i домiвки i змушенi були шукати засобiв виживан ня в складних суспiльних умовах. Це явище майстерно втiлив Iван Франко в оповiданнi «Добрий заробок» (1881). Вже в самiй назвi твору зримо вiдчувається пiдтекст, гостра сатира на тогочасну дiйснiсть i уряд, який «добре» вiддячив за чесну працю свого громадянина.

Iвана Франка ми знаємо як великого українського письменника i громадського дiяча. Його життя i творчiсть були тiсно пов’язанi з життям народу, вiдображали його бажання i прагнення, вiдкривали рiдному народовi широкi обрiї свiтової культури. Наскрiзь людяний Франко оддає своє серце i всi свої симпатiї тим, хто «в потi чола» добуває хлiб не тiльки для себе, але й для iнших, тих, що самi не працюють

Лірична драма І. Франка «Зів’яле листя» - це поетични шедевр. В ній, як в дзеркалі, відбились всі найтонщ найінтимніші порухи душі поета. І ми розуміємо, що цю ліричну драму пережив не якийсь вигаданий юнак, щоденник якого нібито потрапив до рук автора, а сам Франко. «С самого сердця драма», - пише поет. Композиція драми є глибоко лірична, а її вірші - це «жмутки» зів’ялого листя.

Івана Яковича Франка називають поетом-борцем, каменярем. Але в його душі, як і в душі кожної живої людини, було місце для кохання та пов’язаних з ним переживань. «Зів’яле листя» - третя збірка віршів І. Я. Франка, на той час вже відомого поета.