У категорії матеріалів: 77 | Сторінка 3 |
Наш сучасник, відомий письменник Павло Загребельний одного разу дав влучне визначення традиційному українському суспільству та культурі — «солом’яно-глиняна цивілізація». І справді, світ традиційної України — це насамперед селянський світ, а традиційна культура українців — переважно аграрна, сільська культура.
|
Це визначна пам’ятка архiтектури перiоду Київської Русi, споруджена за часiв Ярослава Мудрого (за одними джерелами - 1017 р., за iншими - 1037 р.).
|
Що зробити, щоб в нашому місті завжди панувала чистота? Щоб навколо не валялися недопалки, фантики, пластикові упаковки? І щоб мешканці нашого міста не дихали димом та пилом?
|
Серед численних історико-культурних пам’яток стародавнього міста Переяслава-Хмельницького виділяється оригінальною архітектурою меморіальний музей видатного українського філософа, гуманіста і поета Григорія Савича Сковороди.
|
З самого початку свого життя кожна людина кріпко-накріпко зв'язана зі своєю рідною землею. Це та земля, по якій дитина робить свої перші кроки.
|
Україна – відносно молода держава, проте має довгу та драматичну історію. До здобуття незалежності в тисяча дев’ятсот дев’яносто першому році Україна почергово входила до складу кількох великих держав.
|
Я громадянин незалежної країни - України. Це найбільша держава, яка знаходиться в Європі. Українській народ існує вже кілька століть, але наша держава здобула незалежність лише близько двадцяти років тому.
|
Моє рідне місто — Одеса. Яких тільки поетичних назв не має вона! Місто-герой, південна столиця, Південна Пальміра, перлина біля моря, столиця гумору! Вона єдина в світі, унікальна.
|
Я живу у великому селищі на березі моря. Моє селище зветься Мирне. Колись воно було маленьким хутором у степу, а з часом розрослося. Тепер до Мирного можна дістатися рейсовими автобусами та електричкою, яка має зупинку поблизу селища.
|
Моє село невелике, порівняно з містом, але дуже мальовниче. Зветься воно Василівкою, на честь хлібороба Василя, який першим поставив тут хату.
|
Нам, сучасним людям, важко уявити свій вихідний день чи свято без телевізора, магнітофона та іншої побутової техніки. А в наших предків усього цього не було. Проте вони не сумували, вміли себе розважати.
|
МОЯ ВУЛИЦЯ. У кожної людини є найпам’ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене - це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів.
|
ПАМ’ЯТНИК КОБЗАРЕВІ. Найголовнішою ознакою мого трудового міста є його архітектура. У минулому столітті центр Харкова уособлював розкіш та індивідуальність, у тридцяті роки нашого століття - простоту і монумен-талізм пролетарської епохи.
|
"Колисав мою колиску вітер рідного Поділля…” Так ще на світанку минулого століття натхненно і поетично висловив свою любов до "малої Вітчизни” знаменитий мій земляк - галичанин Богдан Лепкий. Так, мене народила земля золотого Поділля.
|
Ми живемо на Україні. Багато міст і сіл є в нашій країні. В них є будинки і будиночки, в котрих живуть люди. Вони живуть родинами або самотньо, працюють і відпочивають, сваряться і кохають один одного.
|