Твір доповідь Музей Г. С. Сковороди
Через усе життя проніс поет любов до музики, до фольклору. Він успадкував її від матері, перейняв від кобзарів і лірників. У музеї представлені музичні інструменти XVIII ст.— ліра, кобза, цимбали, бандура, якими досконало володів Григорій Савич. Син малоземельного селянина-козака, просвітитель завжди був тісно зв’язаний з народом. Видатний-мислйтель вірив, що народ рано чи пізно, але неодмінно прокинеться від сну і піднесе меч гніву проти кріпосників. Найсильніше враження на численних екскурсантів справляє клас поетики, келія, бібліотека. Співробітники музею відтворили майже у первісному вигляді обстановку келії, в якій жив Г. С. Сковорода, інтер’єр навчального закладу того часу. Масивні, понад метр у товщину, стіни класу, високі напівовальної форми вікна, зрізані у склепінні. Ніша у стіні, де зберігалися навчальні посібники. Столи й лави, на одній стіні — ікони, на іншій — одяг бурсаків. Кафедра й крісло вчителя, класна дошка. На столах — старовинні книги. Відвідувачів не залишає відчуття, що спудеї — учні колегіуму — тільки-но вийшли з класу, де слухали Григорія Савича. Великі заслуги Г. С. Сковороди у розвитку української літератури. Він написав збірку «Басни Харков-скія». У них возвеличується дружба, любов, розум та інші позитивні людські риси. Поет пропагує працю за покликанням, високі моральні якості й водночас різко засуджує паразитизм поміщиків, духівництва. Понад 250 років минуло відтоді, як по кімнатах колегіуму ходив Г. С. Сковорода. (За кн. «Музей Г, С. Сковороди в Переяславі-Хмельницькому».)
| |
Матеріали схожої тематики:
|