У Південній Азії особливо зручною для землеробства була природно-історична область між Тигром і Євфратом, яку стародавні греки називали Месопотамією (Межиріччям, Дворіччям). Саме тут зародилася характерна для Стародавнього Сходу сільськогосподарська цивілізація й створилися ранні форми державності.

Давня слов’янська культура формувалася протягом багатьох віків. На жаль, ми з вами не можемо детально розглянути це питання і проблеми, пов’язані з тим часом, навколо яких точаться дискусії вчених. По-перше, це проблема етногенезу українського і російського періодів, що є частиною проблеми етногенезу слов’ян. Існують дві теорії.

Шкільний твір на тему «Образ Ярославни». «Слово о полку Ігоревім» - твір давньоруської літератури про захист Руської землі від половецької навали. Написав його невідомий автор. Події, змальовані в поемі, відбуваються у 1185 році, коли князь Ігор повів своє військо на половців.

Найдавніші пам’ятки світської літератури Київської Русі - літописи. Літописи - це хронологічний опис важливих історичних подій, очевидцем яких бум сам літописець або про які він чув від когось з очевидців чи вичитав з писемних джерел - «військових повістей», монастирських переказів, повчань тощо.

Земле рiдна! Скiльки разiв тобi доводилося стояти на смерть, захищаючи волю свою! та найбiльше твоє багатство - це люди, працьовитi, гордi, спiвучi. Не могли вони жити в неволi, вважали, що краще смерть стоячи, нiж життя на колiнах.

«Слово про похід Ігорів» - гордість давньоруської літератури, одна з найцінніших старовинних пам’яток історії та культури Київської Русі. Вона написана невідомим автором, і є шедевром поезії. Оповідає вона про похід Новгород-Сіверського князя Ігоря на половців навесні 1185 року.

Історія «Слова… Твір був знайдений графом О. Мусіним-Пушкіним, вперше видано ним же 1800 року. Оригінал загинув під час пожежі у Москві. Збереглися дві повні копії списку Мусіна-Пушкіна й кілька окремих виписок. Навколо «Слова…» точились численні наукові дискусії - як з приводу авторства, так і з приводу можливої містифікації.

Пишне, загадкове, нетлінне, старовинне, але кожного разу нове… Таким постає переді мною «Слово про похід Ігорів» - пам’ятка, знахідка якої розбила вщент усі минулі уявлення про рівень давньої літератури України-Русі, породила стільки суджень, гіпотез, дискусій, що й зараз її авторство, час написання та навіть жанр оповиті ореолом особливої таємничості.

У 1237 році зненацька на землю Руську напав хан Батий. Чорною хмарою, трощачи усе на своєму шляху, попрямувало незліченне військо на Рязанську землю. Запалали міста, потекли ріки руської крові. Взяли вороги Рязань і «не лишили в граді жодного живого, усі однаково померли й єдину чашу смертну пили.

Кожен, безумовно, має знати історію свого народу, своєї держави. Це необхідно як для підвищення рівня загальної освіти, так і для того, щоб мати честь називати себе гідним сином своєї Батьківщини. Історія - це така надзвичайна річ, на перший погляд - простий набір фактів та відомостей, але насправді вона здатна не тільки запам’ятовуватися, вона здатна ще й «боліти».

Напевно, одна з найбільш неоднозначних фігур історії Росії - це Іван Грозний. З одного боку, сильний правитель, видатний державний діяч. Росія, а точніше Русь, в роки його правління збільшилася по території вдвічі.

Ізяслав Василькович - герой «Слова о полку Ігоревім»; безумовно, історична особистість, але згадується тільки в цьому творі, в інших пам’ятках писемності про нього поки не знайдено жодних відомостей. Згідно з «Слову», загинув під час нападу на його князівство литовців, які скористалися несприятливим для російських моментом.

Небагато стародавніх книг залишилося в Україні, але коли бачиш фоліанти, що прийшли до нас із глибини віків, то на думку спадає, що котрийсь із них міг тримати в руках Володимир Мономах, воїн і політик, мисливець і художник, який одного разу сказав: «Що таке людина, як подумати про неї? Як небо уладнано, чи як сонце, чи як місяць, чи як зірка, і тьма, і світло?..»

«Шлях кобзарів - це шлях народу!» - сказав Михайло Стельмах. І це справді так. Кобзарів любили, цінували в Україні, адже вони завжди були з народом: супроводжувати козаків у походах, пробуджували волелюбний дух українців, закликали до боротьби за національне та соціальне визволення, оспівували подвиги героїв, завжди залишалися зацікавленими народними літописцями.

У жовтні 1964 p. на пленумі ЦК КПРС відбулася зміна партійного керівництва СРСР. Замість М. Хрущова першим секретарем ЦК партії був обраний Л. Брежнєв, при керівництві якого роль партапарату в державному житті ще більше посилилась.