Мова народу - це нев’янучий і невмирущий цвіт усього його духовного життя, показник свідомості. У мові одухотворено народ і батьківщину, втілено творчу силу духу народного. Тут небо вітчизни, її поле і гори, долини й ліси. І оживає повний думки й почуття голос рідної природи, і летить в рідних мелодіях всією Україною.

Хто був у космосi, говорить, що наша планета дуже маленька i красива. Мабуть, так, але скiльки ж на нiй проблем! Науково-технiчний прогрес - велике диво, здавалося б, i велике благо. Але не завжди, бо i ця медаль має, як завжди два боки.

У всьому світі українці вважаються гостинною нацією. Гостю – чи проханому, чи ні – у нашій країні раді завжди, на відміну від тієї ж Німеччини, де прийти до когось у дім без попередження вважається неприпустимим.

Доля української мови повна злетів і падінь, періодів розквіту та занепаду. Проте недаром кажуть, що мова – то душа народу, і поки живий народ, живе й мова. Закінчилися епохи великих політичних утисків, хоч і тоді українська мова жила в побуті українців, у творах бунтівних українських митців тощо.

Для мене рідна мова – це мова, якою зі мною змалечку розмовляли батьки. Це українська. Вона співуча, багата, поетична. Це мова також моїх предків, але не всіх, бо серед них були також поляки та росіяни. Вони розмовляли іншими мовами.

Що для мене значить бути українцем? Важко відповісти, тому що для цього треба ніби подивитися на себе з боку. По-перше, я народився в Україні, тут живуть мої батьки та друзі, тут відбулися всі важливі події мого життя.

Насправді складно осмислювати такі абстрактні поняття як любов, чесність, відданість, патріотизм. Бо незважаючи на те, що кожен з нас більш-менш розуміє їх значення, та все одно вкладає в них щось своє. Це не річ, яку можна побачити чи помацати.

Усі свідомі роки мого дитинства пройшли в незалежній державі. Навіть не розуміючи, що таке незалежність, я чув і знав про неї. Осмислення приходило поступово. По мірі того, як я більшав, прийшло захоплення історією і літературою.

Я шаную свою рідну мову. Вона для мене – скарбниця нових слів, гарних виразів, мудрих висловлювань. Я вчуся жити та пізнавати світ за її допомогою.

Великої наруги зазнала мова, що є невіддільною ознакою нації, одним із найістотніших чинників її самовиявлення, важливим по казником її життєздатності й духовності. Українську мову офі ційно забороняли укази Петра Першого, Валуєвський циркуляр, Емський указ, оголошували придуманою німцями, вважали діалектом російської чи польської мов, дивилися як на «холопську», вважали її тільки придатною для домашнього «вжитку».

У кожної людини є Батьківщина, де можна набратися сил і відпочити душею. В яких би далеких країнах не був чоловік, його завжди тягне на Батьківщину, де пройшли його найкращі роки життя.

Україна - велика європейська країна. Сотні років вона боролася за свою незалежність, за те, що б довести свій високий статус на світовій арені. Україна розвивалася, робила семимильні кроки в галузі освіти, науки, техніки, медицини та інших складових життя суспільства.

Здорово провести час можна в сільській місцевості. Я дуже люблю моє село. У селі я часто ходжу в ліс, на річку чи озеро.

Відоме прислів'я каже: "Всюди добре, та вдома найкраще». Більшість з нас усвідомлює важливості своїх власних домівок, повних спогадів, мелодій та образів минулих днів, радості, що виникають у нашій свідомості, коли ми думаємо про наш дім. "Ми скучили за тобою” - це те, що ми чуємо, коли повертаємось додому, незалежно від того, як довго нас не було.

Чи сподобається комусь жити в моєму місті? Цікаве для мене запитання. Чесно кажучи, я живу у моєму рідному місті, Чернівцях, протягом тривалого часу, і ніколи не думав над таким питанням, перш ніж я почав писати цей твір. З моєї точки зору, у цьому місті є багато визначних місць та пам'яток і мій друг буде насолоджуватися життям тут.