У категорії матеріалів: 96 Сторінка 3


Де і коли виникла культура? Професор М.С. Каган відповідає на це запитання так: виникнення культури співпадає з переходом від життєдіяльності тваринної до життєдіяльності людської, від "homo habilis” до "homo sapiens”. Це сталося, коли людина перейшла від випадкового використання підручних засобів до виготовлення знаряддя праці.
Українська барокова література виникла на рубежі XVI–XVII століть. Вона була першою західноєвропейською за походженням літературною течією в Україні. Видатними представниками цієї течії були поет Іван Величковський, видатний публіцист Феофан Прокопович, полеміст Іван Вишенський, майстер «фігурного вірша» Симеон Полоцький, також Дмитро Туптало, Касіян Сакович та видатний культурний і громадський діяч Петро Могила.
Якщо акмеїзм, за великим рахунком, усвідомлював себе продовжувачем культурних традицій, закладених в російську поезію символізмом, то футуризм, який з’являється одночасно з акмеїзмом, рішуче розриває ці традиції і вже не продовжує, а протиставляє себе поетиці символізму.
Шкільний твір на тему "На день сходження на всеросійський престол її величності государині імператриці Єлизавети Петрівни 1747 року” - зразок урочистої оди в Росії XVIII в. Ода - ліричний жанр. У ній, за словами Тредьяковського, "описується… матерія шляхетна, важлива, рідко - ніжна й приємна в мовленнях”. Її джерела - хорова лірика стародавніх греків.
По-перше, первісна культура гомогенна (однорідна) тобто вона - соціально однорідна, виражає інтереси всіх соціальних груп. Для порівняння: сучасні європейські системи гетерогенні (неоднорідні), їм притаманні аксіологічний (ціннісний) плюралізм та існування численних соціальних груп з диференційованими, суто антагоністичними інтересами.
Відомими циклами давньогрецьких міфів є троянський цикл, фіванський цикл, а також цикл міфів про аргонавтів.
Батьківщиною Ренесансу і класичним зразком його стала Італія, тому що там зв’язок з римською (а це означає і з грецькою) культурою був органічним і ніколи не переривався. Саме тут у другій половині ХІІІ ст. і з’являються ознаки нового світогляду і культури.
Історизм- поняття, яке склалося в літературі XIX ст. для позначення нового підходу до зображення минулого, коли письменник хоче зрозуміти і показати своєрідність більш або менш віддаленої епохи, чинники і наслідки тих подій, що відтворюються в творі, їхній вплив на особливості характерів або вчинків людей.
Трагедія- один із основних видів драми, протилежний комедії. Трагедією називають такі драматичні твори, в яких зображаються виключно гострі життєві конфлікти.
В епоху енеоліту на території, що охоплює майже всю Правобережну Україну і окремі землі Польщі, Молдови, Румунії, формується і досягає значного розвитку трипільська культура, (за назвою поселення поблизу с.Трипілля на Київщині, де у 1856 р. археолог В. Хвойка знайшов матеріальні залишки невідомої на той час культури).
Термін «реалізм» досі не отримав у літературознавстві однозначного тлумачення. У широкому значенні під ним розуміють певний художній стиль універсального характеру, коли письменник орієнтується на відтворення життя в його об’єктивній сутності, закономірностей розвитку і буття людини, суспільства, світу.
Що вивчає культурознавство? Питання просте тільки на перший погляд. Ясно, що воно вивчає культуру. Але культура - це все, що створено людиною! Що ж є предметом саме цієї дисципліни? По-перше, ця дисципліна вивчає факти культури, веде її літопис.
Початок української полемічної літератури стосується розколу єдиної християнської церкви на католицьку і православну. Нові церкви мали різні точки зору на тлумаченні багатьох догм віровчення.
У теорії літератури ХХ ст. існують різноманітні уявлення про "внутрішній зміст твору” та його складові. Різні точки зору постійно співіснують, суперечок майже немає, критичного розгляду також. Але всі погляди або вузькі, часткові, або містять елементи, які стосуються насправді не змісту, а форми, або взагалі відносяться до зовнішньої сфери твору.
Кінець ХІХ - початок ХХ ст. - один із найцікавіших і найскладніших періодів не лише в мистецтві, а й у суспільному житті. Суспільство втрачає духовні орієнтири, не знає, у що вірити та куди йти. А література, не задовольняючись формами критичного реалізму, теж немовби опинилася на роздоріжжі. Перед письменниками стояло завдання осмислити кризу в соціальному середовищі та мистецтві і віднайти шляхи подальшого розвитку культури.

Про війну [39] Рідний край [77] Культура та мистецтво [42]
Історія в літературі [79] Св'яткові дні [26] Природа та екологія [151]
Навчання та школа [38] Літературні напрямки [96] Народна творчість [63]
Родина та традиції [68] Людські цінності [81] Вільна тема [295]