Поглиблення поняття про трагедію
Трагедія- один із основних видів драми, протилежний комедії. Трагедією називають такі драматичні твори, в яких зображаються виключно гострі життєві конфлікти. Трагедія викликає в серцях глядачів сильне душевне піднесення (катарсис), складне почуття співпереживання до того, що діється на сцені, де переплітаються страх за героя, співчуття до нього і сприйняття трагічного видовища як чогось піднесеного, облагороджуючого. Для трагедії характерна нерівномірність розвитку дії. Виникнувши у Стародавній Греції, трагедія досягла розквіту в творчості афінських трагіків V століття до нашої ери: Есхіла, Софокла, Евріпіда. Вони створили героїчну, пройняту високим громадянським духом трагедію, що славить велич вільної людини (”Прикутий Прометей” Есхіла, "Антигона” і "Цар Едіп” Софокла, "Іфігенія в Авліді” Евріпіда та ін.). Через два тисячоліття англійська література висунула на межі XVI - XVII століть В.Шекспіра, одного із великих трагіків Відродження. Шекспір робить героями своїх трагедій людей-титанів, котрі знаходять у собі мужність і сили кинути виклик усьому несправедливому світові і вести з ним до останнього подиху героїчну боротьбу. "Гамлет” особливо яскраво демонструє те нове, що вніс Шекспір у трагедію порівняно з тим, який вигляд мав цей жанр у добу античності. У нього людина - творець своєї долі, все залежить від її дій, думок, почуттів, які, в свою чергу, значною мірою зумовлюються умовами реального життя. Дуже багато для розвитку трагедії зробили французькі класицисти. Трагедії П.Корнеля, Ж.Расіна, Вольтера вирізняються строгістю форми, глибиною і тонкістю психологічного аналізу. Перші кроки російської трагедії пов’язані з творчістю класи-цистів: Сумарокова, Хераскова, Озерова, Княжніна. Злет трагедії ознаменований "Борисом Годуновим” і "Маленькими трагедіями” О.С.Пушкіна. В "Борисі Годунові” Пушкін з чудовою майстерністю відтворив "у всій істині” одну з найдраматичніших епох російської історії - смуту кінця XVI - початку XVII ст. Пушкінська трагедія ставить питання про несправедливу владу, розкриває тему долі суспільства. У реалістичній драматургії XIX ст. трагічне переміщується в сферу побуту, сім’ї, що є показовим, скажімо, для п’єс О.Островського. У драматургії XX ст. трагедія повертає колишню монументальність, близьку до шекспірівської і пушкінської. Великі драматурги сучасності показали в своїх трагедіях корінні соціально-історичні зміни в суспільстві.
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
