Початкове поняття про реалізм і сентименталізм
Термін «реалізм» досі не отримав у літературознавстві однозначного тлумачення. У широкому значенні під ним розуміють певний художній стиль універсального характеру, коли письменник орієнтується на відтворення життя в його об’єктивній сутності, закономірностей розвитку і буття людини, суспільства, світу. У реалістичних творах події і характери зображуються як такі, що зумовлені (детерміновані) певним комплексом причин і зв’язків. Інколи в такому значенні про реалізм говорять як про художній метод. Конкретні особливості реалізму залежать від тих соціально-історичних умов, у яких розвивається мистецтво. Важко встановити початковий період розвитку реалізму. В історії світової літератури багато його рис виявляєються в творах стародавнього світу і раннього середньовіччя. Проте формування реалізму як художньої системи в європейських літературах найчастіше пов’язують з епохою ренесансу (Відродження). Наступний етап у розвитку реалізму - просвітницький, теоретиками якого були Дідро у Франції і Лессінг в Німеччині. Цей реалізм часто допускав умовність. Новий тип реалізму формується в XIX ст. Стосовно нього і зараз часто вживають означення «критичний», хоча більш прийнятним є термін, запропонований дослідниками в останні десятиліття, - соціально-аналітичний реалізм. Він істотно відрізняється і від ренесансного, і від просвітницького реалізму, насамеперд, тим, що зумовленість подій і характерів стає гранично широкою і об’ємною. Життя і людина пояснюються соціальними, історичними, національними, конкретно-ситуативними, загально-психологічними та індивідуально-особистісними чинниками. Розквіт такого типу реалізму на Заході пов’язаний з іменами Стендаля і Бальзака у Франції, Діккенса і Теккерея в Англії, в Росії - О.Пушкіна, М.Гоголя, І.Тургенєва, Ф.Достоєвського, Л.Толстого, А.Чехова. Поглиблення пізнання життя та ускладнення картини світу в реалізмі ХІХ ст. не означає, проте, певної абсолютної перевершеності над попередніми етапами. Так, можна говорити, що порівняно з реалізмом доби Відродження було втрачено масштабність художніх образів. Сентименталізм - напрям (течія) в літературі і мистецтві другої половини XVIII ст., позначений підвищеним інтересом до людського почуття, емоційного сприйняття оточуючого світу. У сентименталістів спостерігається новий погляд на людину, яку вони оцінювали, виходячи з того, в якій мірі вона здатна на великі, відверті і глибокі переживання. Вміння переживати розглядалось сентименталістами як вирішальна риса і висока гідність людської особистості. Важливо, що сентименталізм змальовував людину просту, незнатну. Пейзаж у творах письменників сентименталізму одержує емоційну характеристику. Це частина живої природи, яка ніби заново відкрита письменником, сприйнята не розумом, не очима, а серцем. Залишаючись ідейно-художнім напрямом у межах Просвітництва, сентименталізм окремими рисами підготував романтизм (інтерес до особистості, емоційне сприйняття природи). Разом з тим сентименталізм інколи межує з просвітницьким реалізмом.
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
