«Слово про похід Ігорів» - перлина давньої літератури
Історія «Слова… Твір був знайдений графом О. Мусіним-Пушкіним, вперше видано ним же 1800 року. Оригінал загинув під час пожежі у Москві. Збереглися дві повні копії списку Мусіна-Пушкіна й кілька окремих виписок. Навколо «Слова…» точились численні наукові дискусії - як з приводу авторства, так і з приводу можливої містифікації. Версія про те, що «Слово…» є не оригінальним твором XII сторіччя, а пізнішою містифікацією, не підтверджена серйозними науковими дослідженнями. Слово…» оповідає про похід новгород-сіверського князя Ігоря проти половців, що відбувся 1185 року. Похід був невдалий, полки Ігоря були розбиті, а його взято в полон. Ігор Святославич рятується з полону, повертається додому. Сам текст написаний як ліро-епічний твір, у ньому зображено не тільки історичні події й історичний контекст, а є й багато міфологічних, фольклорних мотивів, змальовано повноцінні художні образи. Невідомий автор висловлює своє ставлення до описуваного. Образ Руської землі. Образ Руської землі с центральним образом твору. Не стільки доля держави, скільки доля народу, землі як батьківщини хвилює князів, автора, воїнів. Патріотичний пафос простежується у літературі. Особлива роль у творі відводиться природі. Зображуючи природу, автор персоніфікує її, вона сприймається як щось живе, одухотворене. Ярославнаа так само звертається до сил природи. У цьому відображуються давнє рування наших пращурів, елементи язичництва та пантеїзму. Образи князів. Князь Ігор, вирушаючи у похід, сам наражає себе на небезпеку, проте він настільки захоплений думкою про помсту половцям, Ігнорує навіть сонячне затемнення, то сприймається всіма як погана прикмета. Автор «Слова…» поважає мужність і завзяття Ігоря, одночасно. Засуджуючи його за гарячкуватість. Образ Ігоря, попри все, не ідеалізується стаючи від цього більш реалістичним. Особливе місце посідає у творі образ князя Святослава. У тексті наводиться сон Святослава і так зване «золоте слово» - думка князя про те, що тільки разом, тільки об’єднавшись можна боронити рідну землю. На тлі постійних міжусобних суперечок, що точились між князівствами, заклик Святослава до об’єднання заради Русі виглядає особливо вражаюче, недарма його метафорично названо «Золотим словом Святослава». Автор тексту підтримує думку князя про необхідність об’єднання. Зображено й інших князів - подано похвальне слово «старим» князям Ігореві і Всеволоду, молодому князю Володимиру Ігоровичу. Звитяжним зображено князя Тура Всеволода, який бере участь у поході разом з Ігорем. Ярославна. Ярославна - один і найвідоміших жіночих образів української літератури. У «Слові…» описується її монолог -.«Плач Ярославни». Слово князівни, яка тужить за своїм коханим, переймається успіхом його війська не тільки насичені напруженими емоціями жінки, а й багаті на художні прийоми, відображають особливе мислення тогочасних людей (зверненя до сил природи), містять фольклорні й міфологічні мотиви (лікування водою - «мертва і жива вода»). «Плач Ярославни» був предметом літературних переспівів. Образ автора. Постать справжнього автора «Слова…» невідома. Імовірно, це був хтось із полку Ігоря. Автор добре обізнаний у подіях, видно, що йому знайома Руська земля. Поет висловлює своє ставлення до зображуваного - засуджує міжусобиці князівські, закликає до єднання і боротьби.
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
