Характеристика Євпатія Коловрата
У 1237 році зненацька на землю Руську напав хан Батий. Чорною хмарою, трощачи усе на своєму шляху, попрямувало незліченне військо на Рязанську землю. Запалали міста, потекли ріки руської крові. Взяли вороги Рязань і «не лишили в граді жодного живого, усі однаково померли й єдину чашу смертну пили. Не було там ні стогону, ні плачу, ні батька і матері про чада, або чада про батька і про матір, ні брата про брата, ні ближнього роду; але всі вкупі мертві лежали». Здавалося б, усіх повинна була залякати дика орда. Проте цього не трапилося. Більше двохсот років руський народ мужньо бився за свою свободу і здолав-таки ворога. "У «Повісті про Євпатія Коловрата», що є складовою частиною «Повісті про руйнування Рязані Батиєм», і розповідається про перші битви руських із татаро-монгольськими завойовниками. Особливу симпатію викликає могутній богатир Євпатій Коловрат. Повість розповідає про велику любов Євпатія Коловрата до рідної землі і народу. З великою силою ця любов виявляється у вчинках і заклику-стогоні героя. Почувши про «прихід злобливого царя Батия», він, ні хвилини не гаючи, йде з невеликою дружиною до Рязані. А побачивши розорене місто і трупи замучених людей, «скрикнув Євпатій у прикрості душі своєї і запалав у серці своєму». Любов до батьківщини пояснює непримиренну ненависть до усіх тих, хто зі зброєю приходить на Руську землю. У картині нерівного бою яскраво показана ця свята ненависть. Коловрат із дружиною «скинув усі полки татарські», він «їх бив нещадно». А коли мечі руських притупилися, то вони «брали татарські мечі і сікли їх нещадно». Гаряче бажання захистити рідний народ, свою землю від наруги і знущання народжує у серці воїна безмежну хоробрість. Євпатій так хоробро б’ється з татарами, що «і самому царю страшно стало». Побачивши богатиря, військо татарське «злякалося». Мурзи і князі змушені були визнати, що «таких молодців… не бачили… бо це люди крилаті і не знають смерті, так міцно і мужньо стиналися, одні із тисячею, а два з тьмою». Сам хан Батий подивувався мужності Коловрата і сказав: «Якби у мене такий служив, тримав би його проти серця свого». Гордість за свій народ підтримує почуття власної людської гідності в Євпатія. Коли Батий напав на Рязань, Коловрат був у Чернігові. Він міг би скоритися і цим зберегти собі життя. Але Коловрат обрав інший шлях. Знемагаючи від ран, воїни полку Євпатія не плазують перед ханом, а з гідністю іронічно відповідають йому, що вони послані «сильного царя вшанувати і чесно проводити і честь віддати». Ці слова міг би повторити і сам Євпатій. Автор наділяє свого героя незвичайною фізичною силою, Євпатій «розсік Хостоврула навпіл до сідла». Татари не можуть перемогти Коловрата. І лише тоді, коли вони «почали бити по ньому зі сточисельних пороків», убили його. В образі Євпатія відбилося уявлення народу про те, яким повинен бути захисник рідної землі. Любов до вітчизни - основна риса героя. Вона народжує і пояснює всі інші якості богатиря: і непримиренність до ворогів, і беззавітну відвагу, і гордість. Від любові до батьківщини виростають крила. Той, хто загинув за батьківщину, ніколи не буде забутий. Він безсмертний.
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
