Григорій Сковорода - автор ліричної поетичної збірки «Сад божественних пісень», в яку ввійшли його авторські пісні та романси. Ліричний герой збірки знаходиться у пошуках правди, добра, щастя. Він великий народолюбець, гуманіст, чутлива та благородна людина. Він відверто розкриває перед читачем свої почуття, тривоги та філософські роздуми. Герой оспівує чистоту людського серця та душі.

Збірка поезій «Сад божественних пісень» містить в собі різні жанри: панегірики («На день народження Василя Томари»), оди («Похвала бідності»), ліричні пісні («Про свободу»). Є в збірці навіть пейзажні вірші, де автор в простій поетичній формі висловлює любов до рідної природи («Гей, поля, поля зелені»). В пейзажній поезії Сковороди відчувається вплив народнопісенної творчості, він вдається до фольклорних приказок та порівнянь.

У вірші «Всякому місту звичай і права», поет підносить людський розум, протиставляє чистоту совісті та мудрість загальноприйнятій розхожий моралі багатіїв, бюрократів, підлабузників, ледарів, пияків. Навкруги, на жаль, поет бачить антинародний, антилюдяний суспільний устрій, і тому його мучать «нудьга проклята» і «докучлива печаль». Але він відмовляється приєднуватись до тих, хто живе з комфортом, але бездуховно. Поет обирає свободу, гуманність та розум. Ліричний герой передбачає часи, коли настане «царство любові... без ворожнечі і чвар».

У поезії «Чистим можеш буть собою» мріє про те, щоб у кожної людини в душі був «сад високих помислів, сподіванок та мрій». Поет бажає кожній людині суспільної та духовної волі, він вважає її найбільшою цінністю для людини (пісня «Про свободу»). Ліричний герой також славить бідність, тому що вважає її «святою», вільною від земної суєти та жадності. Вона гонить геть пияцтво, зажерливість та розкоші та інші пороки людські.