Афоризми Григорія Сковороди (на прикладі вивчених творів)

Афоризм – це лаконічний вислів, що виражає глибоку узагальнену думку. Творчість Григорія Сковороди пересипана афоризмами, неначе перлами. Це свідчить про те, яким видатним, глибоким філософом був він. Тим паче, що більшість цих афоризмів належать перу самого мислителя. Вони є однією з найбільших цінностей індивідуального стилю письменника. Іноді Сковорода також переосмислював вислови античних мудреців, оскільки добре знав латинську та давньогрецьку літературу.

Сковорода є автором багатьох афоризмів, що потім «пішли в народ» та стали популярними. Наприклад, «Любов виникає з любові: коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю». Або «З усіх утрат втрата часу найтяжча». Або «Не все те отрута, що неприємне на смак» та інші. Афористичності набув також початок вірша «Всякому городу – нрав і права» (в сучасній мові він звучить як «Всякому місту – звичай і права»).

Можна прокоментувати такі афоризми Григорія Сковороди. Наприклад, «Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти». Завжди існують люди, які вважають, що щастя їм хтось має дати. Замість того, щоб чесно трудитися та працювати задля своєї мети, вони займаються підлабузництвом до багатих та знатних, випрошують крихти хліба з панського столу. Сковорода бачить інший шлях – розвивати свій розум, набувати знання, не боятися праці.

У байці Сковороди «Бджола та Шершень» ми знаходимо афоризм:«Немає більшої радості, аніж жити за покликанням».Це означає, що невластива внутрішнім схильностям, душевно чужа людині праця завжди буде здаватися важкою, а невластивий їй спосіб життя -нестерпним. Той де спосіб життя, до якого ви маєте покликанням, буде даватися легко та мати успіх. А також приносити справжню радість та насолоду в житті.

Твори Григорія Сковороди сповнені висловів, які, можливо, не є короткими афоризмами, але звучать афористично. Наприклад, у вірші «Про свободу», « є рядки:

«Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото».

Автор стверджує, що ніякі матеріальні статки не можуть рівнятися з цінністю людської свободи, духовного скарбу. Навіть виміряти цю цінність грошима просто не можна.


Матеріали схожої тематики:


Гоголь М.В. [31] Гончар О.Т. [19] Довженко О.П. [43]
Карпенко-Карий І.К. [22] Кобилянська О.Ю. [49] Костенко Л.В. [29]
Котляревський І.П. [23] Коцюбинський М.М. [35] Кочерга І.А. [11]
Куліш М.Г. [13] Куліш П.О. [22] Леся Українка [78]
Марко Вовчок [24] Нечуй-Левицький І.С. [34] Остап Вишня [12]
Панас Мирний [37] Сковорода Г.С. [21] Сосюра В.М. [15]
Стус В.С. [15] Франко І.Я. [32] Шевченко Т.Г. [119]
Інші українські автори [84]