Моя хата скраю (розкриття змісту фразеологізму)
Кожної весни й осені учні нашої школи беруть участь у прибиранні скверу, що розташований поблизу школи. Повз цей сквер ми йдемо до школи і повертаємося додому. З вікон кабінетів добре видно алеї, якими іноді хтось іде, вікові дуби і тополі, Після уроків ми затримуємося, щоб трошки погуляти, побігати серед дерев або посидіти на лавці. За кожним класом закріплений свій куточок, який ми прибираємо. Ось і цього разу наша класна керівниця Галина Олександрівна попередила, що після уроків двадцять хвилин ми присвятимо прибиранню території. Михайло Єршов вигукнув: - А моя хата скраю! Діти засміялися. - А хіба ти мешкаєш у будинку, що поруч зі сквером? - запитала Настя не то жартома, не то всерйоз. Вчителька запитала: - А ви знаєте, що таке хата? - Це селянський дім в українськім селі, - відповів Василь. - Але ж ми мешкаємо у місті, - сказав хтось. - А це означає, що Михайло мав на увазі зовсім інше, коли сказав «моя хата скраю». - Вчителька уважно подивилась на нас, а потім перевела погляд на Мишка. - Нехай він пояснить, що хотів сказати. Мишко почервонів, але мовчав. - Зрозуміло, чому він мовчить. Він вирішив зізнатися нам, що прибирання листя його не стосується.
| |
Матеріали схожої тематики:
|