Ніжна любов і тривога у вірші В. Сосюри «Любіть Україну»
…Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину… Овіяна ніжністю карих очей, дитячого сміху, світлих і щирих весен, постає пані Україна в цій поезії. Поет любить її, немов кохану дівчину, і це почуття - глибоке, всеохопне, таке, що не визнає меж. На хвилю перемоги у Великій Вітчизняній Сосюра ставить свій корабель - національну свідомість і гідність, але те море, по якому йому належить плисти, зовсім не тихе й не ласкаве. Воно зле, розбурхане, тривожне… І ця тривога в душі автора: що буде далі, чи зможуть матроси наповнити духом вітрила, щоб піти проти течії, навіть без капітана й компаса? А, може, вони оберуть долю - пожертвувати кораблем, щоб заспокоїти бурю й провести у цьому застої ще багато років?.. Ми знаємо, чцм усе завершилось. Але від того значущість патріотичної думки поета Сосюри не зменшується. Він став на стезю до тисяч інших наших співвітчизників, які в різні часи боролися за право гордо називатися українцями, і ці спільні зусилля врешті-решт привели до омріяної незалежності. Але що робити зараз, у «годину негоди» і власного безсилля? Відповідь вічна і проста: Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну. Адже серце держави, як і людське, шукає пристані в любові.
| |
Матеріали схожої тематики:
|