Геній українського народу Іван Франко піднісся над століттям. Його «Вічного революціонера», «Безмежне поле» співатимуть волелюбні хори, а він… а він зігнутий, у благенькій одежині, з буханцем хліба під пахвою йшов додому і був похований у чужій сорочці, у чужому склепі. Важко жилося цій людині, тому, мабуть, він так правдиво описав життя всіх верств народу України. Тяжке життя ук: раїнців мріяв покращити. Переживав за долю селянина, а ще більше - за долю робітника. Він перший на Україні пише повість про життя робітничого класу та його боротьбу з експлуататорами. Назва твору алегорична - «Борислав сміється». Борислав,сміється тт це значить, що Борислав бореться. Розвиток капіталізму в Західній Україні призвів до страшної експлуатації зубожілих селян, які потяглися в надії на заробіток до Дрогобича, де були знайдені поклади нафти. Капіталісти, малі й великі, їхні посібники, різні зайди налетіли на ці місця за прибутками. Знали, що тут добре можна нажитися. І наживалися Гольдкремери, Гаммершдяги та інші, не гребуючи ніякими засобами. Герман Гольдкремер - справжній змій-удав (так Франко і назвав). Він радіє неурожаєві, бо знає, що тепер до нього прийдуть селяни і будуть працювати за безцінь.

Важке життя робітників (мізерна плата, непосильна робота ми нафтових промислах, штрафи, каліцтва) призводить до того, робітники починають боротьбу. Франко реально описав різні види боротьби. Брати Бесарабії, які прийшли до Борислава з єдиною думкою помститися за батька, за свої кривди, готуються до стихійної боротьби. їх не цікавить, чи краще всім буде після того, як вони уб’ють ненависного капіталіста, чи гірше. І Сень і Андрусь були розумні, працьовиті і сильні люди, але вони ще не піднялися до усвідомлення організованої боротьби. Відомстити, а що буде потім, їх цікавить. Такими були і ще деякі побратими. Прийдиволя Мстить за свою наречену, Матій чекає того часу, коли буде страчений Мортко, який убив чоловіка Марти, прийомної дочки

Матія. Та ось приходить до Борислава робітник Бенедьо Синиця.

По дорозі до Борислава він бачив тисячі висохлих, посинілих людей, які благали роботи. У Бенедя серце боліло від цього вселюдського горя. Часто думалось йому, що можна всім робітникам змовитись і не вийти на роботу, бо там, у Бориславі, він бачив, у яких умовах робітники працюють і як мало вони отримують за свій важкий труд. Познайомившись з побратимами і почувши про їх методи боротьби, Бенедьо ще більше переконався в тому, що треба боротися, але боротися іншими методами. У Бенедя батько був робітником, і дещо про боротьбу Бенедьо уже знав. Він запропонував побратимам організувати страйк, щоб покращити долю, покращити умови життя всіх робітників.

Робітники з великими труднощами погодилися на пропози» цію Бенедя і почали готуватися до страйку. Була зібрана каса проведена робота серед робітників (мітинг), роз’яснювальна робота серед селян, які збиралися на роботу до Борислава. їв один прекрасний день всі робітники не вийшли на роботу. Це, звичайно, дуже перелякало капіталістів. Найбільш хитрий Герман згодився на переговори і прийняв усі вимоги робітників спокійно. В його підлій душі вже був план зриву страйку.

Робітники, раді, що свого домоглися, вийшли на роботу, не думаючи про те, що Капіталісти можуть піти на таку підлість. Касу викрадено! Капіталісти перемогли!

І тоді Басараб Андрусь промовив: «Одна нам тепер дорога осталась - підпалити се прокляте гніздо на всі чотири роги» і Робітники підпалюють Борислав.

І. Франко, як і Бенедьо, не поділяє цього методу боротьби, але він не Відходить від правди життя, і в цьому сила повісті «Борислав сміється». Цінність повісті також у тому, що Франко змалював прет красні образи простих робітників, показав їх чесність, доброту» працьовитість, Високі моральні якості українського народу.