Для мене рідна мова – це мова, якою зі мною змалечку розмовляли батьки. Це українська. Вона співуча, багата, поетична. Це мова також моїх предків, але не всіх, бо серед них були також поляки та росіяни. Вони розмовляли іншими мовами.

Рідною мовою я сказав своє перше слово: «Мама». Цією мовою мати та бабуся співали мені колискові та читали казки перед сном. Книжка, яку я сам вперше прочитав, теж була написана українською мовою. Я вчив напам`ять дитячі віршики та пісеньки, створені українськими поетами спеціально для дітей.

Коли я виходив надвір та вчився спілкуватися з дітлахами, то говорив українською. Не всі вони розмовляли так, як я, бо в нас багатонаціональна країна. Але ми чудово розуміли один одного. Я вчився поважати рідні мови інших людей, а вони – мою.

Зараз я навчаюся в школі своєю рідною мовою. Звичайно, я не обмежуюся нею, мене цікавлять мови інших народів. Я вивчаю в школі іноземні мови, і ці знання знадобляться мені в житті. Але рідна мова для мене найдорогоцінніша. Вона неначе тепла домівка, де тобі завжди раді.

Можливо, в житті я буду багато подорожувати. Мені хотілося б побачити світ, помандрувати. Але ніколи не забуду своєї рідної мови. Вона для мене одна, та я пишаюся нею. Своїх дітей в майбутньому я обов’язково буду навчати своєї рідної мови, щоб передати її в спадок.