З дитинства мама і тато вчать мене робити хороші, добрі справи. Ці гарні вчинки повинні приносити користь не тільки мені самому, але іншим теж.

У нашій літературі завжди була жива ідея самопожертви й такі вже до болю знайомі, але ніколи що не тьмяніють поняття, як борг, шляхетність, відповідальність, честь. В. Каверін Сьогодні, як ніколи, варто задуматися над словом «честь».

Життя людини – складне й багаторівневе явище. Кожен із нас постійно взаємодіє з іншими людьми – ми спілкуємося, навчаємося, працюємо поруч, претендуємо на ті самі життєві блага.

Ми називаємо мудрою ту людину, яка здобула багато знань та зрозуміла істини про життя людей та навколишній світ.

Усіх нас з дитинства вчили, що брехати недобре. Але чому, докладно й не пояснили. Що таке чесність і чому вона так високо цінується - я довго роздумував над цим.

Нічого немає на світі страшнішого за байдужість. Чого варта твоя громадська і суспільна позиція, якщо ти заявляєш: «Мені все одно?».

З дитинства ми знаємо, що вірність – це добра риса характеру. Вона є немовби окрасою людини, її внутрішнього світу.

Напевно, багато з людей задавалися цим питанням. Ця тема в наш час злободенна, як ніколи. Я теж не раз замислювалася над цією проблемою. Зараз, коли багато з людей перебувають у постійній погоні за грішми, коли матеріальне благополуччя є самоціллю більшої частини нашого суспільства, коли темпи життя ростуть із кожним днем, коли головним життєвим кредо стає вираження «хочеш жити - умій вертітися», чи може йти мовлення про такі речі, як чеснота, любов, милосердя, безкорисливість?

Гротескні образи Гофмана, як правило, виражають нерозумність законів існуючого світу. У казці зображена потвора, яка, володіючи чарівним даром привласнювати заслуги тих, які її оточують, користується загальною повагою, викликає захоплення.

Цей напівжартівливий вислів Франца Кафки відомий, напевно, далеко не всім. Але звичайно його зміст зрозумілий всім. І чи справді повністю зрозумілий? Адже тоді постає питання, що таке краса? Ми щодня зустрічаємось з цим поняттям але ніколи, мені здається, ми не задумувались чи справді ми можемо з першого погляду побачити та розпізнати справжню людську красу.

Мабуть, я почну з поняття слова «милосердя». Милосердя - готовність допомогти, пожертвувати собою заради інших, безкорисливо робити добро. Для мене милосердя - це насамперед та якість, який необхідно всім нам і якого зараз дуже не вистачає.

Видатний український філософ Г. Сковорода найвищою цінністю свого вчення проголосив уміння кожної людини бути собою. А чи замислювалися ми над тим, що це означає? Кожен з нас неповторна й оригінальна особистість із власними потребами, переконаннями, мріями й бажаннями.

Людина - частинка природи, одна з найрозумніших її істот. А тому можна говорити про органічний зв’язок природи і людини. Все живе бере з землі силу й здоров’я, які обертаються силою й здоров’ям людини.

Мені здається, що людство прагне винайти ідеал, протягом усієї своєї історії. Звертаючись до літератури і мистецтва, ми можемо спотерігати, як поняття ідеалу змінювалось у різні епохи. А найголовніше, що люди прагли свій ідеал створити, уявити, побачити.

Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе.