Шкільний твір на тему «Філософські роздуми Г. Сковороди» Яке воно, де його шукати? Це відчуття завжди спогодує про себе спокоєм і незвичайним хвилюванням серця. Кожний уявляє птаха щастя по-різному, а Г. Сковорода своїми діями ми допомагає збагнути шляхи і способи його досягнення.

Помітне місце у творчому доробку Г. Сковороди займають вірші соціального плану. Викриваючи пороки тогочасної дійсності, потворний світ експлуататорів-кріпосників, переживаючи трагізм існування гнобленого народу, Сковорода виступає у багатьох своїх творах істинним просвітителем-демократом, переконаним гуманістом.

Важко людині відчути себе щасливою, особливо людині звичайній, виходцю з простого народу. Таким був і Григорій Сковорода. Тому не дивно, що, живучи серед простих людей, знаючи їхні думки і прагнення, він звернувся до проблеми сутності людини, її щастя. Адже відомо, що щастя всміхається тільки багатим. Що ж таке щастя, як трактує його Г. Сковорода?

Сковорода був особливою людиною. Він свідомо відмовився від усіх принад світу, щоб споглядати життя, людей, повільний плин часу, перетворення у природі. Це дозволило йому виробити свій оригінальний філософський погляд на життя. У всьому, що він споглядав, Сковорода бачив величний задум Господа. Існування всього живого давало йому поживу для роздумів і узагальнень

Будь славен вовек, о муже избранне, Вольносты отче, герою Богдане. Не забудьте написати, що, за думкою Сковороди, свобода є також умовою прискореного і плідного розвитку науки, освіти, культури в інтересах народу. Що ж таке є «сродна» праця?

Г. С. Сковорода негативно ставився до сучасного йому життєвого устрою, в якому прості люди були безправними, позбавленими волі через ярмо кріпацтва. У таких сатиричних творах, як "Всякому місту — звичай і права”, "То яка ж є то слава нині?”, "Поспішай, гостю, поспішай”, "Осінь нам приходить, а весна пройшла”, в оді "Похвала бідності” письменник дотепно й гостро висміює вади різних верств суспільства: брехню, розпусту, гонитву за чинами й багатством, пияцтво, зажерливість, зловживання своїм становищем, підлабузництво, ледарство; протиставляє їм людину, у якої "совість, як чистий кришталь”.