Твір на тему: Украiна як заручниця в iмперськiй «тюрмi народiв»
Поема «Кавказ» є одним iз кращих зразкiв полiтичноi сатири на царизм колишньоi Росii. Поема була прямим закликом до боротьби всiх поневолених народiв, в тому числi й Украiни, яка на той час входила до складу Росiйськоi iмперii. Основна тема твору Ї висловлення палкого протесту проти крiпосницько-самодержавноi системi i загарбницько-колонiальноi вiйни на Кавказi, заклик до поневолених народiв боротися проти царизму. Змальовуючи загальний фон поданоi нам картини, поет нагадує, що внаслiдок тривалоi багатолiтньоi вiйни Кавказ являє собою гори, «засiянi горем, кровiю политi». I далi Шевченко подає сумну картину жертв вiйни: Лягло костьми Людей муштрованих чимало. А сльоз, а кровi! Напоiть Всiх iмператорiв би стало З дiтьми i внуками, втопить В сльозах удов’iх. Показавши кривавi наслiдки вiйни, Шевченко вказує i на ii винуватцiв, сатирично «прославляючи» Слава! Слава! I нашим батюшка-царям Слава! «Хорти, i гончi, i псарi» Ї це сатиричнi назви всiєi тiєi зграi генералiв i чиновникiв, якi були на службi у царя i якi допомагали влаштовувати кривавi вiйни. Далi Шевченко показує загарбницько-колонiальний характер вiйни на Кавказi: Нам тiльки сакля очi коле: Чого вона стоiть у вас, Не нами дана; чом ми вам Чурек же ваш, та вам не кинем, Як тiй собацi! Чом ви нам Платить за сонце не повиннi! Такими були справжнi iнтереси царизму на Кавказi. Але своi загарбницькi намiри царизм намагається приховати гаслами освiти, добра, справедливостi, якi вiн нiбито нiс на Кавказ. Цю маску поет зриває з величезною художньою силою. Тюрми, каторга, злиднi, криваве грабiжництво, здирання шкури з «брата», тобто з трудящих, продавання i програвання в карти крiпакiв, тяжке гноблення народiв, унаслiдок чого «од молдованина до фiна на всiх язиках все мовчить», переслiдування революцiйноi думки, яка йшла з Заходу, Ї така справжня суть «культури» i «справедливостi» крiпосницько-самодержавноi системи. Далi Шевченко говорить, що для того, щоб загарбати у трудящих Кавказу «чурек», i «саклю», i «синi гори останнii» i примусити навiть «платить за сонце», царизм нiс на Кавказ i те знаряддя, яке могло забезпечити це грабування: i тюрми, кайдани i «кнути узлуватi». Шевченко яскраво показує, що гноблення царизмом трудящих його загарбницько-колонiальна полiтика освячується релiгiєю: Ви ще темнi! Святим хрестом не просвiщеннi, У нас навчiться!.. В нас дери, Дери та дай, I просто в рай, Хоч i рiдню всю забери. Поет показує, що церква своiм авторитетом покриває всi кривавi дiла самодержавства: У нас Святую бiблiю читає Святий чернець i научає, Що нар якийсь-то свинi пас Та дружню жiнку взяв до себе, А друга вбив. Тепер на небi! От бачите, якi у нас Сидять на небi! Крiм того, Шевченко показує, що релiгiя є ворогом активноi боротьби трудящих за волю, бо вона радить …тiльки плакать, плакать, плакать I хлiб насущний замiсить Кривавим потом i сльозами. Основним художнiм засобом, який вживає Шевченко у викриттi лицемiрства царизму i релiгii, є сарказм: На те письменнi ми, Читаєм Божii глаголи!.. I од глибокоi тюрми Та до високого престола Ї Усi ми в золотi i голi. Характерним художнiм засобом поеми «Кавказ» є також одверте гнiвне викриття Шевченко лицемiрства i кривавоi гнобительськоi полiтики царизму i церкви: По закону апостола Ви любите брата! Суєслови, лицемiри, Господом проклятi! Зображуючи Кавказ, Шевченко використовує революцiйний мiф про непокiрного борця Прометея проти самодержця Ї бога Зевса. Мiсце перебування покараного Прометея мiф пов’язує саме з Кавказькими горами. Тому природним було використання цього мiфу в поемi, присвяченiй боротьбi кавказьких народiв проти царизму. Образ Прометея в поемi перетворюється в символ мужнiх оборонцiв волi Кавказу, якi борються з «двоголовим орлом» Ї царизмом. У образi Прометея Шевченко пiдкреслює мотив незламностi i непереможностi борця за свободу, кажучи, що серце покараного велетня «знову оживає i смiється знову». Цей революцiйний оптимiзм має величезне значення для розумiння всiєi поеми: змальовуючи образ Прометея, Шевченко висловлює вiру в перемогу трудящих над гнобителями. Отже, у своiй поемi Шевченко яскраво показав, що вiйну проти кавказьких народiв вiв не росiйський народ, а царизм у своiх експлуататорських цiлях, i ця вiйна, як i царизм в цiлому, були глибоко ворожими всiм народам тодiшньоi Росii. Мiфологiчний Прометей Ї це борець за свободу i захист людей. До образу Прометея зверталися митцi багатьох народiв рiзних епох. У давньогрецького поета Есхiла Прометей викрадає вогонь i передає його людям, навчає народ рiзних ремесел («Прикутий Прометей»), П. Б. Шеллi у драмi «Визволений Прометей» дав образ борця, який не примирився з Зевсом. Дж. Г. Байрон у вiршi «Прометей» висловив вiру в торжество гуманiзму. У росiйськiй лiтературi до образу Прометея звертався М. Ломоносов. М. Огарьов у вiршi «Прометей» закликав до подвигу, висловив вiру в силу людського духу. В украiнськiй лiтературi у I. Котляревського в «Енеiдi» зустрiчаємо травестований образ Прометея. У Т. Г. Шевченка в поемi «Кавказ» постає стислий, але виразний образ прикутого титана: За горами гори, хмарою повитi, Засiянi горем, кровiю политi; Споконвiку Прометея там орел карає Щодень божий добрi ребра Й серце розбиває… Шевченкiвський Прометей символiзує силу народу, його могутнiсть i нескоренiсть. Орел же в поемi асоцiюється з двоголовим орлом самодержавства. Царат, ворожi сили не зможуть скувати живоi душi народу. Народ безсмертний. Його кров живуща, душа жива: Розбиває, та не вип’є Живучоi кровi… Поет радiє з приводу того, що серце народу «знову оживає i смiється знову». Саме це основне в образi Прометея. Як гiмн нездоланностi народу упевнено звучать слова поеми: Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. I неситий не виоре На днi моря поле, Не скує душi живоi I слова живого… Образ Прометея у «Кавказi» Ї то запорука непокiрливостi, титанiзму народiв у iх потягу до волi, до об’єднання проти спiльного ворога Ї Росii. Саме через образ Прометея-народу Шевченко висловив своє велике обурення i гнiв проти органiзаторiв вiйни, яку вела Росiя за приєднання Кавказу до iмперii. Сплинуло багато часу вiдтодi. Але, аналiзуючи подii в Чечнi, подумки переконуєшся в правотi поета. I хочеться крикнути: Люди, зупинiться! Не проливайте кров людську! I саме образ Прометея примусив мене зробити такi висновки. Не дивно, що Прометей-народ в Шевченковiй поемi «Кавказ» Ї найсильнiше втiлення цього свiтового образу в украiнськiй поезii. Поема «Кавказ» Ї це громадський подвиг Шевченка, бо в нiй уперше в лiтературi кинуто заклик: «Борiтеся Ї поборете!» Ця поема Ї велична тривожна пiсня про поневоленi народи, яких вогнем i мечем пiдкорила Росiя.
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
