Роздум про долю рідного в посланні Т.Г.Шевченка «І мертвим, і живим»
Тарас Шевченко виявляє глибокий патріотизм, почуття національної гідності, любові до рідного краю. Україна для поета - чиста, широка і вільна земля, а дніпровські гори для нього - святі. Поет закликає до єднання і братання: Полюбіте щирим серцем Велику руїну, Розкуйтеся, братайтеся! У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що немає І на небі, а не тільки На чужому полі В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля Шевченко різко висміяв рабське плазування панів перед іноземщиною, він засудив тих, хто приніс із "чужого попя” лише порожні слова. Він гостро картає захоплення панів іноземною культурою - на все дивляться очима німців. Вони збираються студіювати навіть рідну мову та історію України "по німецькому показу”. Вони тиняпись по закордонах і привезли звідти "великих слів велику силу”. Сам поет з повагою ставився до мов і культур інших народів, але він вважає обов’язковим,для кожної людини знання своєї рідної мови, любов до якої дитина вбирає з материнським молоком. Ось чому поет висловлює своє розуміння необхідності знання рідної мови і культури. Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, І свого не цурайтесь Із дошкульною іронією, гнівним сарказмом ганьбить поет антипа-тріотів, називає їх "гряззю Москви” і "варшавським сміттям”. Адже вони своїм синам "передали свої кайдани, свою славу”. Шевченко називає їх "славних прадідів великих правнуки погані”, підкреслює, що в нас "воля кров’ю умивалась”, а "спала на купах, на козацьких вольних трупах”. Поет звертається до української інтелігенції із закликом обняти "найменшого брата”, бо вірить у могутні сили народу. Посланіє "І мертвим, і живим” - високохудожній твір. З метою ширшого розкриття ідейного змісту поет широко використовує епітети, метафори, звертання, риторичні запитання. І в наш важкий час Шевченків твір звучить сучасно, злободенно, закликаючи нас вивчати і дбайливо берегти мову і культуру рідного народу.
| |
Матеріали схожої тематики:
|