Помріємо разом із Тарасом Шевченком

Кожен з вас, я гадаю, любить мріяти. Особливо, напевно, вночі, коли на небі спалахують зірки, і батьки не турбують своїми запитаннями. Тому не дивуйтеся, що великий український Кобзар - Тарас Шевченко - теж любив мріяти, і навіть дуже часто. Та він мріяв не про те, скільки грошей йому дасть пан, і чи вистачить їх, щоб купити супермодні шаровари чи вишивану сорочку, на якій обов’язково повинна бути «крута» лейба. Не дивуйтеся, але в нього були зовсім інші мрії. Тарас Григорович Шевченко, як ви пам’ятаєте, був вірним патріотом України, і тому його мрії були теж пов’язані з нею. В епоху Шевченка посилювався розлад феодально-кріпосницької системи. Визиск поміщиками покріпаченого селянства ставав ще жорстокішим. Водночас зміцнювався і національно-колоніальний гніт. Протест народних мас нещадно придушувався царизмом. Невимовно боляче було поетові дивитись, яким насильствам, гніту і знущанням піддають його «сердешну Україну» царські сатрапи разом з численною зграєю російських, польських, українських панів і чиновників. Сповнений полум’яної любові до Вітчизни, Шевченко писав:
Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче:
Тяжко, важко сиротині,
А ніхто не бачить…
Тільки ворог, що сміється…
(«До Основ’яненка»)

Це була скорбота поета-борця, який глибоко відчував політичну темряву пригноблених мас, їх неспроможність на той час піднятися на широку боротьбу за повалення царизму. До «українських ворогів» Шевченко відносив не тільки колонізаторів-загарб-ників, але й «лукавих чад», «патріотів-хуторян» - українських панів та підпанків. Тавровані кров’ю свого народу, ці іуди української нації засуджені поетом на ганьбу й прокляття у віках:

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались.
Щоб там і здихали, де ви поросли!..
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чули б у бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.
І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.
(«І мертвим, і живим, і ненародженим…»)

Отже, найперша і найголовніша мрія Т. Шевченка - це воля. Коли український народ стане вільним, то й зміниться усе життя. Відзначте у своєму творі, що через усю свою творчість поет проніс мрію ко-лись-таки побачити свою неньку Україну вільною, незалежною ні від кого. Щоб вам було краще писати, візьміть в руки Кобзар і подивіться на вірші. Серед них ви знайдете багато тих, в яких відбито саме мрії Шевченка. Тут і мрії про волю й щасливе дитинство, і мрії про те, що жінка нарешті «усміхнеться», бо тепер матиме змогу приділити увагу своїм діточкам. Шевченко мріє і про те, як зміниться українська природа: Між горами старий Дніпро, Неначе в молоці дитина, Красується, любується На всю Україну. Але можна взяти і якусь іншу, адже уся творчість Шевченка - це туга, біль і відчай від того, що відбувається на рідній Україні, але разом з тим він мріє про те, якою буде його «ненька». Візьміть «Заповіт», в якому він звертається до сучасників:
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте. Поет непохитно вірив, що народ повстане проти гнобителів і знищить їх силу:
…Сонце йде
І за собою день веде.
І вже ти хребетносилі,
Уже ворушаться царі…
І буде правда на землі.

Такі ж мотиви ви можете знайти і в вірші «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» Шевченко сподівався на революцію. Мрію про минуле як про «золотий вік» для України поет остаточно відкинув. Чи буде на землі правда? Буде! «Повинна буть! Бо сонце стане і оскверненну землю спалить». Але для цього потрібно, щоб повалився царизм, зникли пани, встановлені царями й панами закони, весь мерзенний існуючий лад. І він зникне. А разом з ним і всі ті, хто при цьому розкошував, хто зносив його безтурботно. Народний гнів змете весь цей старий мотлох; над його прахом виростуть будяки й кропива, а потім вітер рознесе й розвіє останній порох минулого. Але не жахайтеся, що Шевченко дуже пристрасно це говорить. Просто він не міг вже далі терпіти знущання над простим людом. Йому й самому довелося багато винести у житті. Якщо не вірите, то у вільний час почитайте його біографію - вам це буде корисно. На землю прийде у Шевченкових мріях правда. Що ж являтиме собою ця правда? Майбутній лад поет уявляє як демократичний. Шлях до нього полегшать успіхи техніки. Машини допоможуть справі визволення людини. Машини зроблять легкою працю в майбутньому суспільстві. Перетвориться людське суспільство, а за ним і вся природа наїче оживе, помолодшає:
Ожшвуть степи, озера,
І не еверстовії,
А вотьнії, широкії
Скрть шляхи святії
Простеляться; і не найдуть
Шляїхів тих владики,
Арав)и пгими шляхами,
Без г’.валту і крику
Позіходяться докупи,
Раді та веселі.
І пустиню опанують
Веселій села.
(Ісаія. Глава 35)

Свій народ Шевченко хоче бачити освіченим. Усе своє життя він боровся за те, щоб дати людям знання, освіту, він був просвітителем народу у найвищому і найкращому значенні цього слова. Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь, - заповідав поет свойм землякам. Хто любить рідний народ, рідну культуру, той завжди з пошаною ставиться до культури інших народів. Отже, всі мрії, які ви знайдете у віршах Шевченка, ви можете ввести в зміст свого твору. Проілюструйте їх (тобто процитуйте), щоб можна було зрозуміти, що це не ваші власні мрії, а все ж таки мрії Шевченка. Не бійтеся висловлювати свої думки, не бійтеся писати свій твір. Намагайтеся зробити так, щоб він не був сухим, подібним до тих, що пишуть в критичних матеріалах.


Матеріали схожої тематики:


Гоголь М.В. [31] Гончар О.Т. [19] Довженко О.П. [43]
Карпенко-Карий І.К. [22] Кобилянська О.Ю. [49] Костенко Л.В. [29]
Котляревський І.П. [23] Коцюбинський М.М. [35] Кочерга І.А. [11]
Куліш М.Г. [13] Куліш П.О. [22] Леся Українка [78]
Марко Вовчок [24] Нечуй-Левицький І.С. [34] Остап Вишня [12]
Панас Мирний [37] Сковорода Г.С. [21] Сосюра В.М. [15]
Стус В.С. [15] Франко І.Я. [32] Шевченко Т.Г. [119]
Інші українські автори [84]