Ранні драматичні твори Лесі Українки
У листі до О. Кобилянської, згадуючи про «Вавілонський полон» і намір написати маленьку драматичну «поему» на біблійні теми, себто «На руїнах», Леся Українка вказувала на властиву її вдачі рису, яку вона любить і в героїв біблійних легенд, а саме: на «неспокійний, пристрасний елемент» 3 цих тем. Драматичний елемент став органічним чинником творчості Лесі Українки. У ранніх драматичних творах поетеси пристрасть, неспокій, запальність стали домінуючою рисою вдачі її героїв. Щоправда, Кассандра уже не тільки закликала, пророкувала, а й змагалася у філософському поєдинку з Геленом; Річард Айрон, який набув остаточно завершеного образу уже в 1907- 1908 роках, дискутував про мистецтво з своїми друзями й недругами, а Жірондист і Монтаньяр уособлювали два протилежні філософські погляди.: У житті й творчості Лесі Українки революція 1905-1907 років мала особливе значення. В цей час Леся Українка переборола свої сумніви щодо важливості її творів у ідейному збагаченні українського народу. В творчому й громадському житті поетеси в ці роки помітне пожвавлення, причину якого слід вбачати в загальному революційному піднесенні в країні. Перебування у Грузії в період 1903-1907 років не могло не позначитися на творчості Лесі Українки, на її ставленні до визвольної боротьби народів Росії проти самодержавства. Саме в Грузії були створені найбільш революційні драматичні поеми Лесі Українки («Осіння казка» та ін.), в яких вона відкрито заявила про своє прагнення стати співцем повсталого пролетаріату. У листі до А. Кримського поетеса говорить про той настрій, який опанував її в дні революції: «В поезії я тепер обдарована несподіваною гармонією настрою моєї глузи з громадським настроєм (се далеко не завжди бувало!). Мені якось не прихо-диться навіть наказувати сій свавільній богині про її «громадські обов’язки», так обмарив її суворий багрянець червоних корогов і гомін бурливої юрби» ‘. У лютому 1906 року, підсумовуючи перший рік революції, Леся Українка писала до О. Ко-билянської: «Се такий був тяжкий, і грізний, і величний рік, стільки було в ньому страшних контрастів «вершин і низин», буйних надій і трагічних розчарувань, великих перемог і незагойних ран… Та й особисто для мене сей рік (починаючи з минулої зими) теж був таким,- він зміряв силу духа мого, я знаю тепер, що я можу і чого не можу…» . У революційні роки драматургічний талант поетеси розквітає всіма барвами. Леся Українка працює особливо напружено й плідно. У 1905 році вона написала такі визначні твори, як «Осіння казка» і «В катакомбах» - свідчення змужнілої революційної думки поетеси і її величезного драматургічного хисту. Цього ж року письменниця закінчує діалог «Три хвилини», а, наступного - діалог «В дому роботи, в країні неволі». 1907 року Леся Українка працює над остаточним редагуванням драматичних поем «Кассандра» та «У пущі». У цей же період вона розпочинає роботу над своїм найбільшим твором - «Руфін і Прісцілла» і пише діалог «Айша та Моххамед».
| |
Матеріали схожої тематики:
|