Твір за драмою І. А. Кочерги «Ярослав Мудрий». Роздуми Івана Кочерги про людську мудрість втілені в образах Сельвестра, Ярослава Мудрого. Мабуть, невипадково твір про київського князя починається з розповіді вченого монаха Сельвестра. І формула мудрості, виведена ним, така: Не те чеснота, лиш би книги чтить, А щоб од книг зерно добра й любові. В своїй душі посіяти й зростить, І просвітить добром серця людськії. Цей основний постулат драматург відстоює кожним образом своєї драми: мудрість людська тримається не тільки на великих знаннях, а й на великій людяності. Вона береться насамперед з життя, бо воно і є тією основною книгою, що дає людині мудрість. Тим і славний князь Ярослав, що, з молодих років наповнивши своє життя мудрими книгами, благословенними словами, «не вдав тілу своєму покою, доколи правді двері не відкрив…».

А скільки він зазнав тяжких трудів,

В яких боях кривавих ісполчився…

І цілу Русь, як древле, об’єднав.

Справді, саме за часів Ярослава Мудрого стало можливим формування самостійної держави. Він добився об’єднання Новгорода з Києвом, відстояв у боротьбі з варягами і татарами національну незалежність держави, побудував багато нових міст, віддав багато сил розвиткові науки і мистецтва. Як державний діяч Ярослав узяв на озброєння слова священика Іларіона: «Раніш закон, а потім благодать». Справедливий закон ставить він на захист мирного щасливого життя людини. При цьому Ярослав покладає велику надію на особисту мудрість державного діяча, на його вміння точно визначати, що є добро, а що зло, його спроможність бути справедливим у всьому і завжди. Та чи завжди він сам був таким? Спочатку Ярослав був упевнений: треба воювати вік, щоб збудувати єдиний храм прекрасний. І тільки з роками зрозумів, що «мир і труд - це благо основне». Не завжди справедливий князь і у своєму ставленні до майстра-будівника Журейка. Однак величаємо ми його мудрим, бо він не байдужий до людей, провів своє життя у великих трудах і звитягах. А саме в цьому - справжня мудрість.

Відкритий як в любові, так і в ненависті, Ярослав сприймає навколишній світ не тільки розумом, а й серцем. Але добрим, щирим і людяним повинно бути твоє серце, людино, щоб можна було його назвати віщим, мудрим. А серце Ярослава - це серце люблячого батька, справедливої людини, покликаної безкорисливо служити людям. Таке серце не схибить. Драми Іван Кочерги завжди сучасні. Вони - невичерпне джерело людської мудрості, бо в основі їх - історична правда і кращі зразки народної моралі.