Нещодавно я прочитав цікавий роман Андрія Чайковського «Сагайдачний». Мене зацікавила не лише образна система цього твору, але й причини, які спонукали письменника вибрати саме тему українського козацтва. Було це в 1942 році. Ішов десятий місяць Великої Вітчизняної війни. Саме в ці тяжкі часи народ згадав про видатного козацького полководця Петра Конашевича-Сагайдачного, триста двадцять років від дня смерті якого мало виповнитись. Але не тільки сумний ювілей гетьмана посилив інтерес до героїчного минулого, а й спроба збудити національну свідомість людей у боротьбі за свою незалежність проти німецько-фашистських загарбників. Широкої слави зажив Сагайдачний своїми морськими походами, в яких йому незмінно таланило: поруйнував кілька великих турецьких міст, попалив околиці Константинополя і при тому здобув славу чоловіка великого духу, який не уникав небезпеки, не раз легковажив життям, у битву йшов першим, відходив останнім.

На нарадах Сагайдачний був обережним і в будь-яких суперечках небагатослівним, супроти козацького свавілля бував дуже суворим і карав смертю за провини.

Великого заслугою Сагайдачного, як підкреслює автор, стало поєднання козацької політики із прагненнями всього народу. З метою посилення Київського братства Сагайдачний вписався в його члени з усім Запорізьким військом і в такий спосіб узяв цей культурний центр під свій протекторат. Автор показав Сагайдачного як тонкого політика, який дбав про добрі взаємини з сусідніми країнами, бо реально зважував на їхню силу. Водночас Постійно зіштовхував Польщу з Туреччиною і з Московією, щоб у такий спосіб ослабити поляків і вибороти своїй країні державну незалежність. Славний гетьман усвідомлював, що на це потрібні роки.

Ось саме про ці подіїі розповідає роман Андрія Чайковського «Сагайдачний». Цей твір я прочитав з величезним задоволенням, бо він не тільки розповідає про нашу минувшину, а ще й вчить народно! мудрості, розважливості, сміливості. Я раджу всім прочитати цей роман, бо сааме написанням цього твору Андрій Чайковський прагнув виховати в читачів суспільну активність, пробудити національну свідомість, історич ну пам’ять.