Миколаївська Росія не була бідною або політично слабкою країною, однак комедія "Ревізор” зображує саме Росію епохи царювання Миколи I. Один з мемуаристів дав цьому часу визначення "глухі роки”. Дійсно, на тлі росту моці імперії духовні підвалини суспільства слабшали. На зміну честі й порядності прийшли розшук і муштра. У культурному житті суспільства наступив справжній застій, а про політичне життя російське суспільство першої половини XIX століття й не помышляло. Місто, у якому відбувається дія комедії, вигаданий, однак виглядає він незвичайно типово. Десятки таких міст були розкидані по Росії. "Так звідси хоч три роки скакай, ні до якої держави не доїдеш” - так вустами свого персонажа автор характеризує це місто. Місце дії комедії виглядає як маленьке государство. У ньому є, здається, все необхідне для гідного життя городян: суд, навчальні установи, пошта, поліція, установи охорони здоров’я й соціального забезпечення. Але в якому жалюгідному стані вони перебувають! У суді хабарничають. Хворих лікують абияк, замість підтримки порядку поліція бешкетує. І саме дивне те, що весь адміністративно-фінансовий механізм, бюджетні установи та інше працює цілком сносно. Це місто - далеко не гірший у Росії.

Гоголеві, як відомо, довелося неодноразово виправдуватися із приводу своєї великої комедії. Автор затверджував, що місце дії комедії - це "збірне місто всієї темної сторони”, тобто збіговисько всеросійської мерзенності, показане лише потім, щоб викорінити пороки суспільства. Але кожний рядовий глядач і кожний влада імущий прекрасно розумів, що місто, з такою силою й жвавістю зображений в "Ревізорі”, є не що інше як образ миколаївської Росії. У цьому змісті комедія Гоголя стала не тільки сатиричним, але культурологічним феноменом, що зберіг своє значення до цього дня. Поява Хлестакова змушує міське чиновництво подбати ще раз про зовнішню благопристойність, до якої вони були більші мисливці. Ці адміністративно-поліцейські потуги просто смішні: виробляється збирання вулиці, по якій поїде ревізор, зі стіни присутності знімають гарапник-батіг для собак тощо. Ні про які реальні поліпшення мовлення й не заходить. Місто приймає свого ревізора й з радістю проводжає його, щоб знову поринути в спячку, що перериває якими-небудь дрібними подіями.

Характеризуючи чесно дії комедії, можна сказати, що всі мешканці міста, зображеного автором, марновірні, схильні до пліток, позбавлені людського достоїнства, лицемірні, брехливі, чванливі, розпусні, вульгарні. Місто, у якому живе стільки здрібнілих донезмоги представників людської породи, не має майбутнього. Зрозумілий жах Гоголя перед особою реальності, що не залишає людині навіть натяку на ыадемсду. Неминуще ідейно-художнє значення комедії "Ревізор” у тім, що вона показала щирий виворіт суспільства й держави. І, може бути, сьогодні новий Хлестаков в’їжджає в чергове провінційне містечко, щоб уразься, зачарувати й, нарешті, обдурити його довірливих до дурості мешканців.