Характерно, що у забороненій у свій час трагедії "На дні морському” письменника-дисидента радянських часів Миколи Руденка головна героїня Оксана Лугова теж стріляє у свого сина Миколу, котрий, засліплений помстою чекістам (вони у 37му заарештували матір), наводить есесівських карателів на партизанський загін. Микола зі спрямованою на партизанів гранатою у руці гине від пострілу рідної матері.

Однак героїня п’єси М.Руденка Оксана Лугова карається своїм вчинком, звинувачуючи при цьому і каральну репресивну систему, яка призвела сина до зради: і мати, і сини виступають у творі письменникадисидента як жертви двох режимів - сталінського і гітлерівського. Посвоєму, в дусі ідеологічних штампів, часто зі змінами плюсів на мінуси, розв’язувалась проблема почуття та обов’язку у літературі революційних та постреволюційних років: герої чи антигерої ставали жертвами не в ім’я вітчизни (вона для апологетів класовості могла й не існувати), не в ім’я священних принципів, а в ім’я привнесених і примарених ідеалів - руйнівних у своїй основі )таке спостерігаємо і в п’єсі "Любова Яровій” К.Треньова, і в новелі "Роман Ма” Ю.Яновського, і в повісті "Сорок перший” Б.Лавреньова, і в драмах "Патетична соната” М.Куліша, "Яблуневий полон” (.Дністровського, у ряді творів Мирослава Ірчана, Л.Первомайського, М.Хвильового, Я.Галанатощо.

Характерно, що в новелі М.Хвильового "Мати” використана ремінісценція з повісті М.Гоголя "Тарас Бульба”: синів однієї матері, які у класовому протистоянні готові вбивати одне одного, опинившись по різні сторони барикад братовбивчої війни, в ідейному фанатизмі і непримиренності, звати Остап та Андрій. Усі ці персонажі є образамисимволами, і відомий гоголівський мотив вірності та відступництва розглядається тут зовсім в іншому ключі - у ключі усвідомлення руйнівної сили революції, десакралізації традиційних понять, коли фізичні поневолення підмінялись поневоленням душ.

Питання впливу епопейного твору М.Гоголя "Тарас Бульба” на українську та й загалом на всю слов’янську літературу - питання окреме, воно досить широке і, безперечно, не підлягає оскарженням, тим паче, якщо воно ґрунтуватиметься на різних ідеологічних кліше, кон’юнктурних імперативах. І суть тут полягає не лише в глибокому історизмі як наслідку деміфологізованого романтизму гоголівської повісті. Співзвучність мотивів та образів цьому справді геніальному твору спостерігатимемо не тільки в ряді поем Т.Шевченка чи історичних хронік М.Старицького, І.НечуяЛевицького, А.Чайковського, Б.Лепкого, А.Кащенка, 3.Тулуб, П.Панча тощо, а й передусім у кіноповістях О.П.Довженка - по суті у творах великого майстра кіно на сучасну авторові тематику. Саме екранізація гоголівського "Тараса Бульби” як твору з історикофункціональними засадами була мрією О.Довженка протягом усього життя. Війна і перервала роботу майстра над фільмом за мотивами історичної повісті Гоголя. Однак мотиви гоголівського твору звучатимуть у воєнних кіноповістях та оповіданнях О.Довженка, зокрема в так і не реалізованій екранізації "України в огні”. Гоголівські мотиви є пріоритетними у віршованому романі Л.Костенко "Маруся Чурай”, як, до речі, у багатьох її віршахпритчах з історичними ремінісценціями.

Афоризм з "Марусі Чурай” "…і чураївські голови на палях, і вишняківські голови на плечах” адекватний ідеям духовноетичного стоїцизму як моральній альтернативі обивательській, егоцентричній, меркантильній позиції.

Головна ідея "Тараса Бульби” викладена на останній сторінці повісті стисло, лаконічно, афористично: "Да разве найдутся на свете такие огни, муки и такая сила, которая бы пересилила русскую силу”. Нагадаємо, що поняття "руський” і "православний” у Гоголя, як і пізніше у Достоєвського, нерозривні. Обидва, і Гоголь, і Достоєвський, глибоко релігійні письменники.

Релігійним залишається Гоголь і в наступних своїх творах, про що б він не писав, власне і в тих, де змальовує примітивність обивательського середовища з його вульгарністю, безликістю, духовною убогістю, нікчемністю прагнень і смаків.

Гоголь-романтик переходив на позиції реалізму - реалізму, адекватного авторській свідомості - закодованого реалізму, теологічномістичного реалізму.