Образ Плюшкіна в поемі М.В.Гоголя "Мертві душі"
В маєтку Плюшкіна перш за все впадає у вічі вітхлість, спустошення. За описом Гоголя маєток Плюшкіна набуває зловісного характеру, мимоволі по спині пробігають мурашки. Коли я читав шосту главу, у мене було відчуття, що в маєтку Плюшкіна сталося якесь лихо. Запущеність, дух смерті підкреслює Гоголь, і про кімнату Плюшкіна: «Ніяк не можна сказати, щоб в цій кімнаті мешкала жива істота ...». Картину «вимерлого місця» завершує «замок - велетень», що висить на зазвичай «замкнених наглухо» головних воротах. Що можна сказати про поміщика Плюшкіна? Для початку, навіть Чичиков, який був непоганим психологом, не зміг розрізнити стать «якоїсь постаті», що виявилася Плюшкіним. Історія Плюшкіна дуже сумна. «Але ж був час, коли він був бережливим господарем! Був одруженим і сім'янином »- з таких слів починає автор історію Плюшкіна. «Все протікало жваво і здійснювалося розміреним ходом». Але через смерть господарки, Плюшкін став скупішим, підозріливішим. І так, поступово, його будинок покидали з різних причин близькі та рідні. «Самотнє життя стало ситною їжею для скупості, яка, як відомо, має вовчий голод і чим більше пожирає, тим стає ненаситнішою. Всі добрі почуття Плюшкіна замінилися скупістю, спустошенням і підозрілістю. Через його постійні дрібні крадіжки у своїх же підданих, майже всі селяни від нього відвернулися. У Плюшкіна запасів їжі було на 2 з лихом його маєтки, але все одно він їх тримав під замком. Всі ці запаси їжі згнили. Навіть коли Чичиков, на думку Плюшкіна, практично віддає йому за так гроші, а для великого скупердяя Плюшкіна це має бути просто неймовірне щастя, то він навіть не може добре порадіти. На його обличчі було не почуття радості, а всього лише відблиск. Це показує нам «Мертву душу» Плюшкіна, тому що навіть язик не повертається назвати її живою.
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
