Збірник творів для 1-5 класів
«У кожного своє щастя» Я щаслива, що народилася. Я радію, коли пробуджується природа, коли падає сніг або йде дощ, коли світить ясне сонечко і співають пташки. Я радію, коли всі рідні здорові. Я щаслива, що в мене є мама, тато, братик. Я люблю життя, через те й щаслива. Переказ за планом та словником «Як котові соромно стало» План . 1. Полювання на горобців. 2. Мокрий кіт. 3. Невдаха присоромлений. Словник: мружиться, принишк, насторожився, пробирається, невдаха. Вийшов кіт на поріг, мружиться від ясного сонечка. Раптом чує — горобці зацвірінькали. Принишк кіт, насторожився. Тихенько став пробиратися до паркана. А там сидять горобці. Підповз аж до паркана та як стрибне. Хотів горобця схопити. А горобчик — пурх та й утік. Кіт перескочив через паркан та в калюжу й упав. Вискочив мокрий, брудний. Іде кіт додому. Соромно йому. А горобці позліталися з усього подвір’я, літають над невдахою та цвірінькають. Так вони сміються з кота. Твір-роздум про вчинки людей Ілько і Олесик - гарні друзі. Всі в класі навіть трохи заздрять їм. Ніколи вони не розлучаються: і ypoки роблять разом, і додому із школи йдуть разом, і відпочивають теж разом. Та одного разу, коли Ілько не зміг розв’язати приклади під час самостійної роботи,-Олесик не дав йому списати завдання. Хлопці посварились на перерві. Усі в класі були здивовані: невже ця дружба скінчилась?! Та Олесикові боляче було за свого друга, вій хотів, Ілько сам зрозумів, як ці приклади розв’язуються. Увечері він зайшов до друга, який від своєї образи на і бачити Олесика не хотів. Хлопці довго розмовляли, п годину сиділи над підручником, тренувалися у розв’язув задач. Наступного дня під час самостійної роботи з матемаї Ілько не питав Олесика, як розв’язувати задачі, а сам потім виконав усе завдання. Увесь клас полегшено зітхнув: друзі помирилися. Ілька і Олесик нам усім показали, що справжній друг - не той, хто підказує чи дає списати, а той, хто піклується про тебе, пря не допомогти. Шкільне лісництво (замітка у газету) Я маю, як і багато хлопців та дівчат, захоплення. Воно незвичайне для мешканця міста. Я учасник шкільного лісництва. Одного разу у центрі міста, біля Палацу дитячої та юнацької творчості я побачив оголошення про набір дітей у шкільне лісництво. «Яке лісництво у місті?» - здивувався я. Цікавість взяла гору і привела мене до Палацу. Виявилося, що після уроків хлопці та дівчата опановують тут лісову науку. Вони багато нового дізнаються про дерева і трави рідного краю, про птахів і комах, тваринний світ лісів. Тут слухають записані на магнітофон пташині голоси. А під час літніх канікул юні лісівники виїжджають у справжні лісництва, де вже на практиці пізнають особливості цікавої професії лісника. У гуртку я навчився розрізняти птахів по голосах. Дізнався, що синиці навесні, особливо перед великим теплом, виводять свої рулади. «Рюмсає» зяблик, наче грає на флейті дрізд, коли приваблює подругу… Знаю назви багатьох трав, дерев, вмію розрізняти. Я допомагав дорослим заготовляти корми для мешканців лісу. Я вважаю, що бути учасником шкільного лісництва дуже корисно для хлопців та дівчат, що мешкають у місті. Це допомагає їм краще пізнати рідну природу, а отже, бути її захисником. По ягоди Улітку Марійка з подругами часто ходила в ліс по гриби та ягоди. Одного разу… План 1. До лісу з подругами. 2. Білка. 3. Заблукали. 4. Лісник. Одного разу дівчатка зайшли далеко в ліс. Назбирали ягід. Раптом на сосні вони побачили дупло, а біля нього білочку в червонястій шубці, невеличку на зріст, але з великим хвостом. Вона пострибала по гілках, а дівчатка побігли слідом і заблукали. Вони почали кликати на допомогу. Добре, що неподалік проходив лісник. Він вивів дівчаток на узлісся, звідки було видно село.
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
