Гiмн професiї лiкаря
Колись Г. Сковорода говорив, що свiт - це театр. I кожен повинен для себе обрати ту роль, яку вiн зможе найкраще виконати, ту, що вiдповiдає його нахилам i здiбностям. Стосується це насамперед вибору професiї. Скiльки їх - видiв трудової дiяльностi? Сотнi? Тисячi? I всi вони потрiбнi та кориснi. Але так важко визначити, яка професiя тобi бiльше довподоби, яка зробить твоє життя щасливим! Серед них i така вiчна i невмируща, як професiя лiкаря, цiлителя, рятiвника. Адже люди хворiли чи дiставали ушкодження завжди. Хто зна, може колись i зникнуть назавжди хвороби, подоланi, наприклад, вже майже повнiстю: чума, холера та чорна вiспа. Але поки що люди з надiєю i вiрою йдуть до лiкарiв, а лiкарi роблять усе можливе, щоб вилiкувати, зменшити їхнi страждання. Хiба це не шляхетно - допомагати! Що зичать людинi друзi? Щастя i здоров’я. До речi, i щастя без здоров’я - сумнiвна рiч. Тож є за що спiвати гiмн професiй, що допомагає нам зберiгати цей скарб. Молода жiнка чекає дитину - лiкар допомагає їй народити маля. Немовля, з’явившись на свiт, бачить поруч з собою людину в бiлому халатi. Малому школярику роблять щеплення, спостерiгають за його розвитком. Воїна поранено в бою - дiвчина з червоним хрестом виносить його з поля бою i передає у руки хiрурга. Але навiть у мирний час - хiба мало ситуацiй, коли доводиться викликати "Швидку допомогу”? Стихiйнi лиха, автомобiльнi аварiї - скрiзь ми бачимо поряд машини з червоними хрестами та лiкарiв, що поспiшають на допомогу постраждалим. Лiтнiй людинi починають допiкати рiзнi хвороби. I знову вона йде до лiкаря, i за лiкуванням, i за добрим словом, що теж може врятувати життя. Змалку i до глибокої старостi лiкарi пiклуються про нас. Про лiкарiв пишуть книги, складаютьлегенди. Колись це були цiлителi, як, наприклад, давньоруський лiкар Агапiт, що чудодiйно врятував вiд нiби безнадiйної хвороби Володимира Мономаха. Звiдти, з давнiх часiв бере початок сьогоднiшня фiто - i психотерапiя (бо й тодi цiлителi як лiкувальний засiб використовували добре слово). Потiм на допомогу медицинi поступово прийшла хiмiя, так виникла цiла наукова галузь - фармакологiя, що займається створенням лiкiв. Вдосконалюються методи, але лишається незмiнною сутнiсть. Лiкар завжди на чергуваннi. Ця людина - подвижник. Вона веде постiйну вiйну за здоров’я людей. Халати бiлi - В темних плямах йоду, Годинник лiчить пульс Безсонних дiб, Тут камфора потрiбнiша За воду I строфантiн Потрiбнiший за хлiб. (В. Коротич, "Лiкарня”) Рятувати людей - це завжди прекрасно. I не лише в прямому, медичному аспектi. Нам вiдомi iмена лiкарiв, що пiд час вiйни, окупацiї, переховували поранених бiйцiв, або навiть визволяли полонених як, наприклад, професор Мєщанiнов, що дiагностував у бранцiв "холеру”, "тиф” та iншi iнфекцiйнi хвороби - таких хворих нiмцi вiддавали жiнкам, що приходили у пошуках рiдних до колючого дроту. З якою вдячнiстю врятованi згадують цього Лiкаря з великої лiтери, справжню Людину! Знаємо ми й лiкарiв, що, ризикуючи життям, випробовували на собi новi методи лiкування. Робота лiкаря - бiльше, нiж робота. Це - високе покликання, це - особливе життя. Його кабiнет i його палати, Портрет його… Сльози марнi. Лiкарi надягають бiлi халати. Лiкарi вмирають у лiкарнi. (В. Коротич, "Пiлоти згорають ще молодi…”) Незвичайнi люди - звичайнi лiкарi. Вони готовi цiлодобово чергувати бiля лiжка хворого, забувати про огиду i звичайну втому. Чи кожен зданий так любити сторонню людину до самозреченостi? Тож вшануємо ж цих героїв, що живуть i працюють з нам поруч, i цю дивовижну професiю, синонiмами якої можна назвати людянiсть i доброту!
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
