Нам важко навіть уявити світ, в якому немає книги. До неї ми звикли з самого дитинства, вона розкривала перед нами дивовижні таємниці життя та давала корисні поради у важку хвилину, вчила нас розуміти самих себе.

Часто доводиться чути фразу «Людина - тварина соціальна». З цим важко посперечатися, якщо взяти до уваги, що з першого й до останнього свого подиху людина перебуває в оточенні інших людей. Наш соціум - це середовище нашого існування.

Теплий, духмяний з хрумкою скоринкою… Заплющуєш очі – й апетитні картинки плинуть в уяві. Одразу хочеться скуштувати цей дар - свіжий хліб. Є щось просте, але в той час дивовижне в ньому.

Кожна людина сподівається, що завтра буде краще, ніж учора. Всі ми віримо, що наші проблеми вирішаться. Але правильно кажуть, що майбутнє починається сьогодні. Якщо ми хочемо, щоб воно було щасливим, то вже зараз потрібно робити щось для цього.

Якось раз я прийшов додому зі школи. Батьків не було вдома, я знав, що вони на роботі. Стояла осінь, всі вікна і кватирки були закриті. Балкон теж був закритий. А живемо ми на першому поверсі п'ятиповерхового будинку.

Вірус імунодефіциту став для всього людства потрясінням. На початку 80-х років минулого століття люди думали, що вони скоро переможуть всі хвороби. Вони придумали антибіотики, впровадили вакцини. І тут, звідки не візьмись - найсильніший вірус, що знищує імунну систему людини.

Ці неймовірні події трапилися насправді, з одним моїм знайомим дядьком. Точніше, дядьком його з натяжкою можна назвати, він молодий хлопець, звуть його Ігор. А почалося все з того, що йому зрадила дружина. Він не зміг цього перенести, все кинув і пішов зі своєї квартири

Кожне покоління обов’язково відрізняється від попереднього світоглядом та способом життя. Та й світ навколо невпинно змінюється. Сучасна людина – це здебільшого житель великого міста, працівник великої компанії.

Не кожній людині дано відчути радість праці. Деякі люди просто народилися споглядальниками, а не діячами, і праця для них - тягар, що віднімає сили, час, що з’їдає сили. Іншим не повезло: рід діяльності, вибраний ними, не відповідає здатностям, схильностям, характеру, психологічним даним. Для них праця - борошно, рабство, безнадійний полон без перспектив звільнення!

Зимовий ранок. Іде сніг, укриваючи землю білою завісою. Сніжинки схожі на білі пухнаті зірочки. На вулицях стало затишно, начебто хтось розставив усе на свої місця. Це чарівниця-зима забрала все місто в казкове вбрання.

Моя майбутня професія буде дарувати людям радість та красу. Все тому, що я вирішила стати перукарем-стилістом.

Коли я замислююся про свою майбутню професію, в першу чергу мене цікавить її корисність та практичність. Є багато професій, які на сьогодні в моді, про які всі мріють. Наприклад, економіст, юрист, журналіст, рекламіст, менеджер.

Мій твір буде буде про те, що друг справді "пізнається в біді”. Я розповім, як у скрутну хвилину мені допоміг мій справжній друг Максим.

Я люблю відзначати всякі свята. Здається, ніби це якісь незвичайні дні, коли обов'язково відбувається що-небудь цікаве. Взагалі, моє улюблене свято - Новий рік, тому що його відзначають всі люди, повсюди святкова атмосфера.

Люди часто ставлять знак рівності між мовою та нацією. І кажуть, що мова пов`язана з нацією так сильно, що якщо зникає мова, то й народ щезає.