Час тече непомітно, несучи з собою перемоги і поразки, турніри, облоги, легенди й казки, пісні та притчі, таємні світи людей.

Але він не стирає їх, а лише прикриває своєю пеленою ...

І варто тільки «відірвати від нього верхній пласт або взяти його міцніше за горло - і він свої таємниці віддасть». Тут же «впадуть сто замків, і спадуть сто оков, і зійдуть сто потів з цілої купи століть, і поллються легенди із сотень віршів».

Повторюючи кілька разів слово «СТО», Висоцький хоче показати ту нескінченну безліч загадок, які таїть у собі і приховує час. Варто лише прислухатися і відчути його рух.

Ти до знайомих мелодій вухо готуй й гляди розуміючим оком ...

Тому що любов - це вічно любов, навіть у майбутньому нашому далекому.

Автор показує взаємозв'язок минулого, сьогодення і майбутнього.

Одна епоха приходить на зміну іншій, змінюються події, народжуються і вмирають люди, однак вічні почуття й цінності залишаються. Тільки вони не підвладні часу.

Нині, повсякчас, на віки віків, старина,

І ціна є ціна, і вина є вина,

І завжди добре, якщо честь врятована,

Якщо духом надійно прикрита спина.

Висоцький вступає в діалог з читачем, ставить йому питання, на який сам дає відповідь, використовує архаїзми, щоб підкреслити відмінність епох, незважаючи на які, у них є і завжди буде щось спільне: загальні поняття про добро і зло, радості і печалі , війну і мир, любов і ненависть, спільні прагнення, бажання і почуття ..

Як у вас там з мерзотниками? Б'ють? Поділом

Відьми вас не лякають шабашем?

Але, чи не правда, зло називається злом

Навіть там, у світлому майбутньому нашому.

І на віки віків, і у всі часи

Боягуза - зрадника завжди зневажаємо.

Ворог є ворог і війна є війна.

І темниця тісна, і свобода одна,

І завжди на неї уповаємо.

Крізь мелодійні і плавні звуки «Пісні про час» чується заклик поета ... Він наставляє пам'ятати свою історію, своїх предків, адже «чистоту, простоту ми в древніх беремо, саги, казки з минулого тягнемо, тому що добро залишається добром у минулому, майбутньому і сьогоденні ».