Я знайомий із творчістю великої кількості письменників і поетів різних часів. Є серед них і улюблені. Із закордонних авторів - це В. Шекспір, Е. Войнич, О. Уайльд, з вітчизняних - Н. Гоголь, О. Чехов, Н. Гумілев, М. Булгаков, В. Биків. Їхнього добутку таять глибоко в собі якусь вічну загадку для мене, що буде завжди. Всі вони жили в різний час і писали кожний про своєму й по-своєму. Напевно, талант художника полягає не тільки в митецькому володінні формою, не тільки в наближенні до повного самовираження, але й у тім, наскільки інші люди в інші часи можуть знайти в його добутках частку самих себе. За словами Оскара Уайльда: «…Мистецтво - дзеркало, що відбиває той, хто в нього дивитися».

Виходить, що людина шукає в мистецтві аналоги своїй долі, своїм почуттям, своїм думкам, тому, знаючи про улюблених письменників і поетів тієї або іншої людини, можна сказати дещо й про нього самому. Мені б хотілося розповісти про В. Висоцького - поеті-барді. Він народився в 1938 році й прожив сорок два роки. У нього було дуже непросте й насичене життя. В. Висоцький відомий як артист Театру на Таганку. Одна із центральних його ролей -Гамлет. Цікаво зрівняти вірша «Гамлет» Б. Л. Пастернаку й «Мій Гамлет» В. Висоцького. У Пастернаку акцент, мені здається, на рядках:

Гул затих.

Я вийшов на підмостки.

Я ловлю в далекому відгомоні,

Що трапиться на моєму столітті. 

Я один. Все тоне у фарисействі.

Життя прожити не поле перейти. 

Так, кожна людина в якийсь момент життя переживає в тім або іншому ступені те, чим мучився герой Шекспіра. Вірш В. Висоцького «Мій Гамлет» набагато довше. Це дуже довге й докладне оповідання про те, що Пастернак назвав одним словом «фарисейство»: Я бачив - наші ігри з кожним днем Усе більше походили на бешкетування… Як прожити у всім цьому? А ми все ставимо каверзну відповідь И не знаходимо потрібного питання. Мир віршів В. Висоцького величезний і багатоголосий. Пісні про Велику Вітчизняну війну залишають сильне враження. Здавалося б, людина, що не випробувала в силу свого віку всі тяготи війни, не може писати про неї, а він писав і співав, тому що це його хвилювало. Спостерігаючи й дізнаючись життя більше старших поколінь, Висоцький осягав долю свого народу, своєї країни.

Пам’ять і біль об пережитому окремо взятих людей стають загальною пам’яттю й болем. Як розрізи, траншеї лягла И лійки, як рани, зяють. Оголені нерви Землі Неземне страждання знають. Багато хто його пісні про війну - від першої особи. Зображуючи певну ситуацію, він як би задає й собі питання: «А я б як надійшов?» Насамперед, це пісні дуже теперішніх людей. У В. Висоцького є вірші, присвячені дружбі, горам, морю: Служіння стихіям не терпить суєти, До двох полюсів веде меридіан. Благословенні вічні хребти, Благословенний Великий океан! Ліричний герой цих пісень - людин, на який можна покластися, що не підведе. 

Є у Висоцького й балади: «Балада про любов», «Балада про дитинство», «Балада про кинутий корабель»… 

Якщо м’ясо з ножа ти не їв ні шматка, 

Якщо руки сложа спостерігав

И в боротьбу не вступив з негідником, з катом

Виходить, у житті ти був ні при чому, ні при чому! Всі пісні його дуже щирі й особисті. Висоцький, по-моєму, не вмів і не любив кривити душею: Прикро мені, що слово «честь» забуте И що в честі наклепи позаочі. Він не хотів сліпо підкорятися державі, загальній думці: Я згодний бігати в табуні, Але не під сідлом і без вузди. У віршах, присвячених любові, у Висоцького є дуже важлива проблема, що поет вирішує для себе однозначно. Це питання сталості в любові. По Висоцькому, любов - почуття, що дається людині понад. Над ним він не владний, тому не можна давати ніяких обіцянок. 

Люблю тебе тепер

Без плям, без втрат, 

Моє століття коштує зараз - я століття не переріжу! 

Під час, у продовженні, тепер

Я минулим не дихаю й майбутнім не марю. 

Для поета любити - це значить жити: Тому що якщо не любив -Виходить, і не жив, і не дихав! Поезія Висоцького звернена безпосередньо до кожної людини, до його душі. Вона будить у багатьох людях щирі людські якості. Сам він говорив, що авторська пісня для нього - форма довірчої розмови зі слухачем про те, що тривожить його на даний момент. Чому ж В. С. Висоцький ставиться до моїх улюблених поетів? Напевно, відповісти на це питання об’єктивно просто неможливо.

Але все-таки ті проблеми, які хвилювали його, хвилюють і мене, цим можна пояснити мій особистий інтерес до творчості Висоцького. І ще від його пісень виходить якась невидима енергія, що допомагає жити, приймати рішення й просто бути людиною. На закінчення хочеться сказати, що я сам до кінця не розумію, чому В. Висоцький - один з моїх улюблених поетів. У цьому є деяка таємниця. Була таємниця й у ньому самому, і в його бажанні довідатися: …а є межа там, на краю Землі? І чи можна розсунути обрії?