Земля і хліб. Твір в публіцистичному стилі
Все у нас від нього, від хліба. А втім, і самі ми, кожен із нас - дитина своїх батьків, свого народу й хліба.Людей, які прийшли з доброю місією, з чистим серцем чи з доброю новиною, на нашій землі завжди зустрічали з хлібиною на вишитому рушнику. Короваєм благословляли в довгу, тепер уже двоєдину дорогу одружених молодят, без хлібини не можна було зайти у новий дім.Зрештою, вся історія народу пов’язана з історією хліба, з умінням його сіяти, вирощувати, косити, молотити, молоти, учиняти гісго, пантрувати, як воно підходить, пекти, а коли хочете, то й ґречним, вихованим ще з дитинства вмінням його їсти. Цілий цикл, у якому свої таємниці, досвід, розрахунок, цикл, за яким можна вимірювати літа людського життя. Земля і хліб… Життя і праця. Це нероздільні поняття. Але в XXI столітті людина повинна задуматися над тим, на що спрямовує вона свою працю - на створення чи руйнування. Ми не можемо вже дозволити собі бездумно повертати в іншому напрямку ріки, захоплювати цілину, рубати ліси. Прийшов нарешті край цілковитій бездумності й безглуздості. Людина повинна довести, що вона - мисляча істота.
| |
Матеріали схожої тематики:
|