Духовність, духовне життя. Що криється за цими поняттями?
У своєму творі я хотів би підняти проблему людської духовності. Безсумнівно, ця проблема є високоморальною. У 21 сторіччі, столітті інформаційних технологій, вона є актуальною, як ніколи. Проблема духовності порушується й у нещодавно прочитаному мною творі С.Соловейчика. Цитуючи О.С.Пушкіна, С.Соловейчик намагається налаштувати читача на серйозну розмову, щоб дохідливо та послідовно пояснити справжнє значення поняття «духовне життя». Автор вважає, що синонімом духовності в деякій мірі є інтелігентність – не рівень освіченості, а багатство внутрішнього світу людини. Як С. Соловейчик доводить нам, відвідування театрів та виставок, читання книг не є духовним життям. Духовність – це прагнення до чогось високого, що виходить за рамки буденного життя. Я згодна з автором у його визначенні «духовності». По-моєму, сила духу – це і є основа духовного життя. «Духовна людина» знаходиться в постійному пошуку істини та краси, правди та справедливості… Освіта та мистецтво для неї – лише спосіб зміцнити власну віру у вічні цінності. Потяг до знань – відповідь на її духовні прагнення. Люди ж, позбавлені цього морального стрижня (сили духу), бачать в книгах, театрі, кіно тільки спосіб весело провести час, до чогось більшого вони не прагнуть. А навіщо ? На підтвердження своїх слів хочу згадати героїв роману Е.Зам’ятіна «Ми». «Нумери», як називає їх автор, жили в математично ідеальній державі. Їхній життєвий ритм був відточений до досконалості. Кожен «нумер», по своїй суті, був математиком. Але розумом все і обмежувалося : герої не мали душі. Вони не відчували потреби в прагненні до високого, не цікавилися красою світу, відгородженого міськими стінами, він їх лякав. Хіба таке життя можна назвати духовним? А ось Альошка, герой оповідання О. Солженіцина «Один день Івана Денисовича», якраз є прикладом духовної людини. Він потрапив у в’язницю через свою віру, але не відмовився від неї, навпаки, цей молодий чоловік відстоював свою правду та намагався донести її до інших ув’язнених. Жоден його день не проходив без читання Євангелія, переписаного в звичайний блокнот. Поки існують ось такі Альошки в книгах та в реальному житті, людство буде тягнутися за ними до істини, добра та віри. Потрібно тільки спробувати вийти за межі побутових турбот та подумати про щось більше…
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
