Гортаючи сторінки історії сивих віків, уважно вчитуючись у хвилюючі легенди, літописи, ми щоразу зустрічаємося з таємницями назв, які мовби починають оживати, розкриватися перед допитливим дослідником. Оповита серпанком легенд та переказів і назва міста Харкова. Нині відомо декілька версій її походження.

У 1787 році з’явилася праця академіка В. Зуєва про його подорож, під час якої він проїжджав через Харків і записав легенду про його заснування. Учений писав, що свою назву місто дістало від першого поселенця Харитона, якого називали ще Харьком. Про засновника міста - козака Харька - писали поеми, його зображували на картинах.

Існує й інша версія. Професор Харківського університету М. Аристов уважає, що назва Харкова з’явилася ще до татарської навали. Він висловив припущення: можливо, давнє городище, на місці якого виріс Харків, було залишком половецького міста Шаруканя. Назва міста, котре з часом зникло, нібито перейшло на місцеву річку, яку стали називати "Харків”, а звідси й назва міста, заснованого українськими козаками. Але зараз ми не маємо достатньої кількості даних, які б могли підтвердити точку зору М. Арйстова. Не підтвердлсується вона й даними археологічних розкопок.

Ще одну версію про, заснування Харкова подає видатний український письменник Г. Квітка-Основ’яненко, корінний харків’янин, представник одного з найдавніших козацьких родів Слобожанщини. За родинною легендою, засновником міста є його прадід Андрій. Разом із вірними козаками він заснував поселення неподалік від Чугуєва, яке так і назвали - Основа. А потім побудували місто і нарекли його Харковом за назвою річки, яка текла повз нього. Слід зазначити, що більшість учених пов’язують назву Харкова з назвою річки, яка в наукових джерелах зустрічається набагато раніше, ніж назва міста.

Учені-лінгвісти припускають, що назва річки має тюркське походження і означає «мілководний, пересихаючий потік». (За матеріалами «Історії рідного краю» Б. Зайцева, В. Скирди, В. Воропаєвої, О. Марченко, І. Скирди)