Найпершою ознакою освіченості людини є знання історії рідної землі, її героїв. Вони глибоко збагачують духовний світ людини, навчають її відрізняти справжнє і вічне від модної підробки. Як придбати ці знання? Треба вивчати усну народну творчість та літературу. З давніх-давен люди складають пісні про своє життя й пі цю, про важливі суспільні події. Згодом ці події відходять минуле, вмирають їх учасники. Давньою стає також пісня, вона залишається майже в первозданному вигляді - нези щенний скарб, який, хоч і забарвлений відтінками епох, пошаї паний вітрами віків, несе у собі безсмертну душу народу. Українці не можуть жити без пісень, в них їх історія і майбутнє. Так було завжди. Пісні разом з козаками проходили крива, січі, походи, шляхи ратної слави, оспівуючи народних герої! Байду, Дорошенка, Хмельницького…

Жодний з історичних діячів давніх століть не може зрівші тися з Богданом Хмельницьким за кількістю створених праї про нього. Бо він зумів відчути душу народу, його найпотаємніпя прагнення і думи. Тому саме Хмельницький був представив ком тих верств українського суспільства, котрі прагнули самЯ стійно владарювати на своїй власній землі, успадкованій від предків і рясно политій їх гарячою кров’ю. І народ увічнив його образ у своїх невмирущих думах 1 піснях:

Ой спасибі тобі, Хмелю, Й превелика шана, Що врятував Україну Від польського пана…

Чим далі, тим гірше лихо несли на Україну поляки, все більше знущалися з українського народу. І тоді, каже український літописець давніх часів, серед різних кривд, які робилися! українським людям, «натрапили на чоловіка одного, у которога відібрали пасіку, а та пасіка наробила лиха на всю Польщу». А був тим чоловіком сотник козацький Зіновій-Богдан Хмельницький. Захисником і оборонцем інтересів козацтва виступає, він у «Думі про Хмельницького і Барабаша». Лукавий Барабаш, прислуговуючи шляхті, сховав королівський універсал зі козацькими привілеями й наказав Хмельницькому нікому про нього не говорити. Та Богдан із тим не погодився. В нього вже наболіло серце за покривджене козацтво, і в голові визрівала думка відплатити польським панам за всі знущання. Тому він розумом і хитрістю забирає важливі для козацтва документи. Так Барабаш був покараний, а Хмельницький із своїми однодумцями «королівські листи читали, козакам козацькі порядки давали», і тоді козаки гетьманом Хмельницького вибирали.

І ось він став запорозьким гетьманом, який своїми справами розкриває талант дипломата. Богдан укладає угоду з кримським ханом і одержує підтримку у боротьбі з ляхами. Але ця угода давала можливість ординцям грабувати села, полонити український народ. Старі люди розповідають про його великий розум, талант полководця, щиру прихильність до народу. Сільська й міська голота пішла за Брюковецьким тому, що вважала його «таким гетьманом, як Хмельницький». Захоплювала і Г. Сковороду постать Богдана Хмельницького. Письменник знав про нього з книжок та усних переказів, пісень і дав його діянням таку ж високу оцінку, як сам народ. У своєму вірші Сковорода співає славу великому гетьманові:

Слава навіки буде з тобою, Вольності отче, Богдане-герою!

Головним образом твору Н. Рибака «Переяславська Ради» її Богдан Хмельницький. У цьому романі бачимо, що великий гятьман присвятив своє життя двом справам: визволенню України від чужоземного ярма і об’єднанню України з Росією. Зараз дехто докоряє Хмельницькому, що він зробив непрії вильно, уклавши угоду з Росією на Переяславській Раді. Що штовхнуло на цей крок Богдана? Прекрасне розуміння ситуації було одним із факторів, який обумовив рішеи ня Хмельницького про возз’єднання України з Росією. Це м дало можливості ворогам безборонно шматувати Україну і брати у народу найсвятіше, що є у людини землі нашої - християнську віру. Не судилося Богданові вирватися із хитро рої ставлених з усіх боків сильців. Не всміхнулася Україні доля.