Художня культура Месопотамії
Змінюються погляди людини на смисл життя і на богів. Якщо для єгиптян була характерна віра у вічне життя і головне було створити для себе дім для вічного життя - гробницю (піраміду), то тут - віра в те, що головна мета життя людини - служіння своєму божеству. А це означало, що треба перш за все побудувати дім для бога - святилище. Пригадайте міф "Гора небес до землі”, в якому розповідається, як Енліль будує собі храм. Таким святилищем і стала головна форма культової архітектури шумерів - зиккурат. Він мав три або сім ярусів (бо сім аннунаків чи три головних боги), був чимось схожий на піраміду Джосера: "сходи до неба” і сходинки були важливою частиною архітектурного рішення. Кожний "поверх” мав свій колір: чорний - бітум - нижній; колір цегли-сирця - середній; білий та червоний - верхній. Закінчувався синім кольором верхнього храмика, де і розташовувалося святилище (колір глазурованої цегли). У святилищі були ліжко, стіл, стілець, і кожної ночі там залишали їжу для бога і доброчесну, цнотливу жінку для обслуговування бога (Геродот з цього іронізував). Туди могли входити тільки жерці і вони використовували святилище для астрономічних спостережень. Тобто не заупокійний культ, а доброчесне життя на землі і вірне служіння своєму богові - це ідеал шумерів і вавилонців, які вважали, що ніколи не вмирає тільки бог і все йому служить. Тому кожне місто мало свій зиккурат на честь бога-покровителя міста. Найбільш відомим є зиккурат Мардука - бога Вавилона. Він відомий за біблійською легендою про Вавилонську вежу. Це зиккурат Етеменанкі (”Дім радощів землі до небес”), збудований за часів Навуходоносора ІІ - Нововавилонське царство (605 - 562 рр.). Це була грандіозна споруда, яку описав Геродот: сім ярусів, нижній квадрат - 91х91 м, висота першого ярусу - 33 м, загальна висота - 90 м. Завершувався храмиком з синьої цегли з золотими рогами бика, що сяяли на сонці. Цей зиккурат входив до архітектурного ансамблю міста Вавилона, куди, окрім нього, входили: 4 комплекси оборонних мурів (бо тоді місто повинно було бути фортецею) з вежами-контрфорсами, з 8 брамами - бастіонами, головна процесійна дорога богині Іштар зі славнозвісними воротами (стіни були такі широкі, що на них, як свідчив Геродот, могли роз’їхатися дві колісниці); два палаци Навуходоносора (”Північний” і "Південний”), 53 храми і висячі сади Семіраміди (вавилонська цариця Шаммурамат) - одне із семи чудес світу (вони були розташовані на цегляних склепіннях, що йшли уступами, зрошувалися сади з допомогою величезного водопідіймального колеса, що його крутили раби-полонені). Найбільш розвинутим різновидом мистецтва була скульптура, що знову відродила магічний образ звіра. Архетиповими для вавилонян були два звірі: бик та лев. Адже ж і в молитовних гімнах Дворіччя лютість богів порівнювалася з лютістю лева, а могутність - з могутністю бика. Ми знайдемо ці теми скрізь: у надвишку арфи з зиккурата в Урі, у сосуді з зображенням биків і левів, у крилатих биках з палацу Саргона ІІ, ви бачили лева і на воротах богині Іштар. Славнозвісний рельєф "Велике левине полювання” з яскравими фігурами пораненого лева та вмираючої левиці - шедеври світового рівня (з палацу Ашшурбанапала - Ассирія. VII ст. до н.е.). Малі пластичні форми менше збереглися, бо йшли війни. Найчастіше знаходять невеличкі фігури з різних порід каменю - т. зв. адоранти - ті, що моляться. Як і з палеолітичними венерами, тут є символізація зображення й типологічні риси: схематичні фігури, тіла; обличчя-маска; Література як і в Єгипті складається з міфів, що їх розшифровують і досі. Саме шумери започаткували в літературі епос міфологічного змісту, створивши першу героїчну поему "Епос про Гільгамеша” (ХХІІІ -ХХІІ ст. до н.е. склали, а перші записи - аккадські - XIX - XVIII ст. дон.е.). Це спільний шумеро-аккадо-вавилонський епос - поема, записана на 12 табличках. Прообразом її героя - Гільгамеша (на 2/3 бог, на 1/3 людина) - був п’ятий правитель першої династії Урука Більгамес, обожнений після смерті. Головна ідея поеми - ідея вічної слави людини, яка прийшла на зміну мрії про безсмертя. Смерть - це зло, але вона не може перекреслити того, що створила людина. І саме в цьому створеному людиною і виявляється її безсмертя. Можна сказати, що образи та сюжети вавилонської міфології, у яких відбилася культура Месопотамії, через біблійську літературу й живопис увійшли до скарбниці християнської духовності. Пам’ятки художньої культури Риму Епос про Гільгамеша, міфи Межиріччя: "Гора небес до Землі”, "Енкі і Всесвіт”, "Інанна та закони "ме”; „Зиккурат бога місяця Нанни в Урі”. Брами богині Іштар у Вавилоні. Штандарт з Ура. Адоранти. Голова Саргона давнього. Статуя сановника Ебіх-іля з Марі. Голова статуї гудеа, правителя Лагаша. Крилаті бики з палацу царя Саргона ІІ у Дур-Шарруке. Рельєф "Велике левине полювання”.
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
