Проблема, завжди турбує людський розум. Завтрашній день приходить, а відповіді на це питання немає. Майбутнє, неминуче є загадкою для людства. Із днів утворюються роки, роки формують століття, а людський розум наполегливо намагається відсунути грань, що розділяє сьогодення і майбутнє. Така суть людини, він не бажає ступати в невідомість, і тому йому потрібні казки, міфи, фантастичні образи, В яких міститься осмислена мрія про безхмарне майбутнє. Необхідність у формуванні майбутнього суспільства особливо гостро виникає в гострі періоди розвитку, коли люди розуміють, що далі неможливо жити так, як вони існували до цих пір. Реагують на вимоги часу мають багату уяву і тонке чуття люди: письменники, Філософи, поети, науковці. Вони формують нові моделі прийдешнього, закликають людину до вчинків і застерігає від неправильних кроків. 

Мрії про «золоту добу», про створення бездоганного суспільства виявилися в утопіях, тобто в нездійсненних, нереальних, скоєних моделях майбутнього. Найзнаменитіші творці утопічних навчань - Томас Мор, Сен-Симон, Роберт Оуен. У нашій літературі поняття утопічного соціалізму відобразив Чернишевський в своєму романі «Що робити?». Майбутнє суспільство, описане Чернишевським, сформоване на соціалістичних переконаннях рівності, свободи, праці. Люди, що створюють його, - це цілеспрямовані, безкорисливі особистості. Їх прагнення - суспільство щасливих людей, фізично міцних і морально стійких. Але щоб досягти гармонії, необхідно провести грандіозні зміни, як в навколишній дійсності, так і всередині самої людини. Людина може створювати машини, щоб вони служили йому. Людина може зробити родючими застиглі пустелі. А що робити з самою людиною? Чи вийде у нього коли-небудь звільнитися від своїх недоліків, переступити через жадібність, користь, заздрість, лінощі? Якщо зможе, то ким буде людина без властивих йому слабкостей? Який буде світ, в якому панує тільки веселощі, і немає боротьби добра зі злом, без якої буття людини понуро і не має сенсу? 

А чи припустима конструкція подібного суспільства? Життя зобразила, що ні. Але ось настав двадцяте сторіччя. Воно принесло з собою інші питання. Їх осягнення та моделювання відбилося в антиутопіях. Антиутопії описують епоху, Де вони з’явилися, відображають її побоювання і надії. Героєм антиутопій нерідко виступає людина, що намагається створювати своє буття по зображенню про душевної гармонії, не збіжної з навколишнім його світом. У творі Замятіна «Ми» приковує інтерес те, з якою вірністю автор змалював нинішній час, представивши державу технократії і прогнозувати формування техніки, проходження вселенського простору. Але набагато істотніше ті етичні питання, які визначив автор у своєму творінні. Раціональне, механізоване буття, зображене у творі Замятіна «Ми», буття Єдиного Держави відокремлено Зеленої скляній Стіною від нетямущий, потворного буття дерев, птахів і тварин. Жителі Єдиного Держави вже давним-давно не люди. 

Це машини, якими управляє Благодійник. Він веде їх до переваги розуму над Всесвітом. Всі вони складові єдиного гармонійно пристрою. Творці антиутопій не тільки формують тип майбутнього, але й пояснюють, як завойовано громадське процвітання, як створюється земний рай. Винищення минулого, очищення пам’яті, звільнення від людських емоцій - це те, що знаходиться в основі цих товариств. Такі принципи є до такої міри жорстокими і несправедливими, що постає питання: чи необхідно людям суспільство, збудоване такою ціною? Необхідний чи рай, шлях до якого викладений черепами? А в глибині розуму окремих героїв творів зароджується жахався, незрозуміле почуття, коливання, жага бути і не ідеальним, але людиною, а не бездушною машини. У межах антиутопії заново породжується утопія. Творці антиутопій, проаналізувавши контури тоталітарних технократичних порядків, показують на протистояння, яке пробуджується в глибині близько, яка зробила все, щоб викорінити ідею незалежності. Антиутопія виглядає спрямованої в майбутнє, тому що в ній постійно є елементи нереальності. Однак це, літопис епізодів нинішнього часу, підтвердження того, що світ близький до катаклізму. Це своєрідне застереження людству!