Холодно. Сніжинки великими пластівцями падають на асфальт і тихо лягають на землю, на дерева, на дахи будинків. А я стою на тротуарі, дивлюся по сторонах і не можу поворухнутися. Ще не облетівше листя - в снігу, гілки, що гнуться під вагою снігу ... Я не можу відірвати погляду від цієї картини. Цей контраст, поєднання зеленого і білого приводить мене в захват! Ніби зустрілася зима і літо, зимова холоднеча і літня спека, відтінки теплих і холодних кольорів.

Перед очима безперервний потік людей, машин; всі навколо кудись поспішають, а я не помічаю нічого ... Є тільки я, сніг і зелені дерева в снігу.

Що змусило мене зупинитися? Чи то дивне видовище або голос мого внутрішнього «Я»: Щось в глибині свідомості ожило і змусило стояти нерухомо, зупинитися, забути про все, але як? Чому?

Чому мене приголомшила природа, а не величезні сірі будівлі, що високо підносяться наді мною і дивляться звисока?

Не знаю ...

Ймовірно, я не до кінця знаю саму себе. А хіба це можливо: проникнути в глиб своїх думок, зрозуміти кожен рух душі, усвідомити до кінця всі свої вчинки?

У нашій підсвідомості криється багато розгадок, але поки до цих пір нікому не вдалося розгадати таємниці своєї душі, дізнатися і пізнати себе.

Можна лише спробувати ...

Самовладання, впевненість, врівноваженість, раціональність --- це лише ті деякі якості і риси характеру, які може придбати кожен з нас, якщо йому вдасться хоч на один крок наблизитися до самого себе.

Таким чином, в людині закладено величезний потенціал, головне навчитися його використовувати, знайти джерело, з якого можна черпати цілющу воду --- таланти, оригінальність і неповторність.

Ми - джерело веселощів

І скорботи джерело.

Ми - вмістилище скверни

І чисте джерело.

Людина, немов у дзеркалі світ, ---

Багатоликий.

Він нікчемний

І він же безмірно великий.

Наш внутрішній світ шалено багатогранний, часом, набагато різноманітніше, ніж ми можемо його собі уявити. Це ще раз підтверджує і доводить, що можна до безкінечності намагатися пізнати себе і кожного разу знаходити щось нове, невідоме, нерозгадане і незвичайне для себе, дивуватися самому собі.

Процес самопізнання - є процес самовдосконалення, адже блукаючи по стежках свого розуму, аналізуючи свої думки, ми мимоволі робимо висновки, прагнемо залишити в себе тільки добре, гарне і втекти від жорстокого і грубого.

Але ніколи не підеш від питання: «Я в цей світ прийшов, --- багатшим став він? Піду --- чи потерпить він утрату? О, коли б хтось мені пояснив, навіщо я, з праху викликаний, знову стати їм приречений? »