Український степ
Що виникає у вашій уяві, коли ви чуєте: «український степ»? Безкрайні простори, вкриті рослинами, широкий простір, свобода. Так склалося, що дуже велика територія нашої країни знаходиться саме в степовій зоні. З дитинства ми зустрічаємо опис степу в багатьох творах української (і не тільки) літератури. Скільки письменників захоплено вимальовували найдрібніші деталі степової природи! Степ був представлений і в якості фону, на якому розгорталися події, і як самостійний персонаж. Могутній, широкий та незбагненно красивий, степ водночас ніколи не був для пересічного українця просто частиною природи. У нашому уявленні степ – ніби жива істота, що пережила багато поколінь українців та увібрала у себе всю історію української нації, ставши частиною нашого світобачення, хранителем нашої культури та дійовою особою знакових історичних подій. Для нас степ набув майже сакрального значення, став символом прагнення волі та внутрішньої свободи особистості. Особливо гостро це відчувається у зв’язку з тим, що на долю української нації перепало дуже багато страждань , принижень та болю. Чим більше притиснень зазнавали українці, тим більш жаданим для них була свобода, тим більшою насмішкою виглядали широкі простори українського степу ніби натякаючи на те, що в українців є все, що потрібно, щоб бути вільними. Сьогодні, ми не дуже часто замислюємося над цим, сидячи в душних та сірих містах, ховаючись за моніторами у віртуальній реальності. Формально ми здобули свободу, ми незалежні та вільні. Але чи це є так насправді? Ми просто змінили одну неволю на іншу. Можливо, варто знов вийти в широкий степ, вдихнути повною груддю тонкий та солодкий запах степових квітів, доторкнутися до землі, закрити очі, відчути голоси своїх предків та послухати своє серце, що б’ється в такт зі степом, з природою, зі свободою…
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
