Недавно ми з класом побували в мiстi Київ. Найбiльше враження - Голосiївський парк. Нiколи не в’януть живi квiти бiля пiднiжжя величного монумента захисникам Києва, зведеного в Голосiївському парку. Сюди приходять кияни i гостi України, щоб вiддати шану героям. Звiдси вирушає молодь на екскурсiї та у походи мiсцями запеклих боїв з ворогом у липнi-вереснi 1941 року.

Як вiдомо з iсторiї, у планах гiтлерiвцiв столиця України посiдала особливе мiсце. Вони навiть призначали на 8 серпня парад на Хрещатику. Та пiдступним планам фашистiв здiйснитися не судилося.

Є у Голосiївському лiсi пам’ятний камiнь, на якому викарбуванi такi слова: "Тут у серпнi 1941 року на пiдступах до Києва радянськi

вiйська i загони народного ополчення зупинили нiмецько-фашистсь ких загарбникiв ". Кожен клаптик цiєї землi политий кров’ю радянських людей.

У студентському мiстечку палає Вiчний вогонь меморiалу героїчним захисникам Києва. У центрi його - постать юнака з колоссям i гвинтiв кою за плечем. Праобразом для скульптури став студент агрохiмiчного факультету Микола Скиба, який загинув у бою з фашистами.

Чарiвний у мереживi молодої зеленi Голосiївський лiс. Як же вирiс, як розправив свої могутнi крила пiд мирним небом стародавнiй, але вiчно юний Київ - мiсто-герой, мiсто-трудiвник.