Літо пішло – прийшла осінь

Літо пішло непомітно, не попередивши нікого. За ним - вдалину потягнулися птиці, а дні, розгубившись від раптових змін, злякано стиснулись, поступившись місцем владним чорнобровим ночами.

Сонце втомлено. Воно ще робило світ яскравим і святковим, але зігрівати землю, як раніше, вже не могло. Людям довелося діставати з шкафів теплі черевики, плащі, теплі штани та светри.

Небу без птахів було холодно і самотньо. Воно частенько плакало, поки не прилітав різкий поривчастий вітер, обурено розганяв важкі вологі хмари і виривав різнокольорові парасольки з рук людей.

Жалісливі дерева дуже хотіли зігріти змерзнуту вранці землю. Вони фарбували свої крони яскравими веселими фарбами і засипали землю легким висохлим листям. Листя кружляли жовтими, зеленими, багряно-червоними метеликами, приставали до перехожих, заглядали у вікна, присівши на підвіконня. Парки і ліси поспішно переодягалися в золото, наче боячись, що літо, яке несподівано повернулося з далеких країн, не знайде їх.

Одного разу вночі вдалині почулися кроки. Легкий стукіт підборів по бруківці. Шелест плаща. Прекрасна незнайомка, з темними пронизливими очима, гнучка і елегантна, сильна і самовпевнена, по-хазяйськи озирнулась. Всі зрозуміли - прийшла Осінь.

Барви осені

Поспішає, квапиться осінь, все нові і нові фарби знаходить вона для своєї картини. Сірими хмарами покриває небо. Змиває холодним дощем строкатий убір листя. Для своєї роботи взяла осінь найяскравіші фарби і взялася за свою картину. Берези і тополі покрила вона лимонної жовтизною. А листки осинок і клена розрум'янила, ніби стиглі яблука. Всі дерева і навіть кущі прикрасила осінь по-своєму, по-осінньому: кого в жовтий наряд, кого в яскраво - червоний. Одні тільки сосни та ялини не знала вона, як прикрасити. У них адже на гілках не листя, а голки, і їх важко розмалювати. Нехай, як були влітку зелені, так і залишаються.

І раптом різко змінює осінь свої фарби. Рослини сірі, пожухлі. Спорожніли поля і луки. Ще ширше, просторіше стало. І потягнулися над ними в осінньому небі косяки перелітних птахів: журавлів, гусей, качок ... Відлітають птахи у вирій.

Чудова вийшла картина. Тільки здається, ніби в ній щось не закінчено, ніби чекають чогось притихлі омиті осіннім дощем поля і ліси. Чекають, не дочекаються голі гілки кущів і дерев, коли прийде новий художник і одягне їх у білий пухнастий убір.