Ще в середині XX століття людство вступило в епоху науково-технічного прогресу, що посилило антропогенний вплив на природу. Цей вплив має суперечливий характер: з одного боку, вдосконалення технологій і зростання виробництва сприяють задоволенню найрізноманітніших потреб людей, раціональному використанню природних ресурсів, збільшенню виробництва продуктів харчування тощо; з іншого - забруднюється природне середовище, знищуються ліси, посилюється ерозія ґрунтів, випадають кислотні дощі, зменшується озоновий шар землі, погіршується стан здоров’я людей.

На жаль, Україна є однією з найбільш неблагополуч-них в екологічному плані країн Європи, адже її економіка сформувалася без урахування об’єктивних потреб та інтересів народу, а фінансування природоохоронних заходів завжди здійснювалося за залишковим принципом. Унаслідок цього економіка України перенасичена хімічними, металургійними та гірничорудними виробництвами із застарілими технологіями, що й справляє значний руйнівний вплив на навколишнє середовище.

Загалом для українців характерне дбайливе ставлення до своєї землі, природи, навколишнього середовища в цілому, що відображено у таких народних прислів’ях: «Земля - наша мати, всіх годує», «Усе добро - від землі», «Шануй землю, як матір рідну» та інших. Шануючи рідну землю, український народ споконвіку стверджував свій нерозривний зв’язок з природою, залежність від неї. Однак будь-яке суспільство, піднімаючись на вищі щаблі науково-технічного прогресу, вдосконалюючись, як правило, завдає природі невиправної шкоди. Тому людина опиняється у замкненому колі: залежить від природи, але, прагнучи поліпшити своє життя, цю природу знищує.

Сьогодні перед Україною дуже гостро постала проблема екологічного захисту її громадян, зріс інтерес уряду до екологічних питань. Українці намагаються перебудувати свої взаємини з природою: застосовують програми щодо економного використання природних ресурсів, контролюють рівень забруднення біосфери відходами виробництва, проводять оздоровчо-гігієнічні заходи, поглиблюють наукову й виховну роботу з екології. Однак зрозуміло, що цього буде замало, якщо кожен із нас не налаштується на дбайливе ставлення до неньки-природи, нашої годувальниці, на усвідомлення себе частиною великої сім’ї, яка, потрапивши у біду, намагається вижити і продовжитися в майбутніх поколіннях. Тому так важливо плекати в серці любов до своєї Батьківщини, ділитися цим почуттям з іншими, передавати нащадкам.

Нині природа України як ніколи потребує нашого захисту. Науковці стверджують, що за своїм екологічним потенціалом наша держава випереджає такі розвинені країни, як США, Канада, Англія, Німеччина. А це означає, що, економно використовуючи природні ресурси, вона може забезпечити свої потреби за рахунок власних можливостей і навіть вийти завдяки їхній реалізації на міжнародний рівень. Саме тому кожен із нас мусить усвідомити, наскільки важливо піклуватися про природу рідної землі, не шкодити їй.