Подивися, як спокійно обідають маленькі польові мишенята. Сніг холодний, а морозу і вітру не пропускає - мишенятам не холодно.

Лінивий борсук не прокидається у своїй глибокій норі. Під снігом ночували білі куріпки. Як тільки їм стане холодно, вони знову сховаються туди. Спить у своєму барлозі під снігом ведмідь. На вулиці мороз, а йому тепло і затишно.

А тепер візьми лопатку, піди в сад і розгрібаючи сніг до самої землі, ти побачиш крихітні зелені стебельця.

Знаєш, чому вони не замерзли? Тому що сніг затулив їх від сердитого крижаного вітру й укрив, як ковдрою, від міцних зимових морозів. І не тільки стеблинки рятує сніжна ковдра від жорстокої зимової холоднечі. Під кучугурами перезимують ніжні бруньки і маленькі зернятка. Не загине на полях хліб. Не замерзнуть корінці рослин. А коли настане весна, снігова ковдра не потрібна.

Сніг тане і веселими струмочками біжить з поля. Добре! Добре нехай не дуже. Втече весь сніг струмочками. Земля швидко висохне. А в сухій землі насіння не проростуть, стеблинки засохнуть, хліб не зійде. Не можна дозволити снігу швидко з полів бігти, він ще не всю свою роботу скінчив: взимку він землю від морозу беріг, а навесні повинен її водою напоїти. А то, якщо дощ не скоро піде, все засохне.

Щоб цього не сталося, люди ще взимку щити з гілок ставлять, солом'яні снопи приладнують; снігопахом снігові вали навалюють. Тепер вітер не понесе з поля, а намете за зиму великі замети.

Навесні сніг буде повільно танути і сніжна вода просочить в землю, а на мокрій землі все зійде добре, рости буде швидко, і урожай буде відмінний.

Сніг, виявляється, і взимку і навесні потрібний.